«Пішов проти системи – видумали допінг. Мене намагаються залякати». Атлет Ігор Главан звинуватив керівництво Федерації і збірної в корупції

Скороход Ігор Главан – один із найкращих українських легкоатлетів.

Йому 29 років, і на трьох чемпіонатах світу поспіль він був четвертим.

Через шість років одна з тих «дерев’яних» медалей стала бронзовою внаслідок дискваліфікації одного з призерів на чемпіонаті світу-2013.

Також за плечима Главана дві Олімпіади, на яких він не зміг поборотися за медалі.

Його сподівання пов’язані з майбутніми Іграми в Токіо.

Проте, якби Олімпіада не була перенесена через пандемію коронавірусу на рік, український спортовець міг туди й не поїхати.

Річ у тім, що з 25 липня 2017 року Главан відбував дворічну дискваліфікацію через проблеми з допінгом.

Та коли термін відсторонення сплинув, на сайті Athletics Integrity Unit, який інформує про терміни дискваліфікації спортсменів, з’явилася нова інформація: Ігор не може виступати до 7 грудня 2020 року.

Атлет доклав чималих зусиль, щоб довести, що дані, на основі яких його не повертали у штатну збірну України, не допускали до змагань і не возили на збори, помилкові.

Втім, ця деталь – лише невеличкий мазок до яскравої палітри жорсткого протистояння між Главаном і Федерацією легкої атлетики України (ФЛАУ).

Нині Ігор є фігурантом двох судових процесів.

Перший з них розглядається в Україні.

Позивачем є старший тренер збірної України зі спортивної ходьби Денис Тобіас, котрий стверджує, що Главана треба притягнути до відповідальності за повідомлення в «Фейсбуку», які заплямовують честь і ділову репутацію ФЛАУ.

Другий позов проти Ігоря в Спортивний арбітражний суд Лозанни подав Національний антидопінговий центр України (НАДЦ).

Спортовець зараз намагається довести, що допінгова справа щодо нього шита білими нитками.

У цьому інтерв’ю «Главкому» Главан вперше не став говорити завуальовано, а розкрив справжні, з його точки зору, причини репресій супроти себе.

Ігор назвав конкретні прізвища, факти зловживань з метою матеріального збагачення ключовими персонами української легкої атлетики.

Сказане «Главкому» на диктофон атлет готовий повторити на детекторі брехні.

– Денис Тобіас почав із того, що написав заяву в Національну поліцію з проханням відкрити на мене кримінальне провадження, – ділиться найсвіжішими новинами Ігор Главан.

– Долучені до заяви роздруківки моїх коментарів у «Фейсбуку» передаю вам, можете опублікувати.

У поліції дійшли до висновку, що у відкритті кримінального провадження підстав немає.

Проте нещодавно отримую дзвінок від слідчого.

Він проінформував, що Тобіас подав позов до суду.

Він висловлює незгоду з тим, що поліція не відкрила на мене кримінального провадження.

На мій погляд, це банальний тиск, який чиниться через те, що я пішов проти системи.

Мене намагаються залякати.

Одна поважна людина з легкоатлетичного середовища передала мені слова головного тренера збірної України В’ячеслава Тиртишника: «І не таким рот закривали.

Главану теж закриємо».

Проте я мовчати не збираюся і піду до останнього.

Більше того, про ситуацію проінформував Athletics Integrity Unit (AIU).

Ця організація розглядає не лише допінгові конфлікти, а й факти корупції у спорті.

Я попросив їхньої допомоги.

Сподіваюся, вони втрутяться.

То не після цього листа на сайті AIU щезла інформація про ваше відсторонення до 7 грудня 2020 року?.

Ні, лист написаний нещодавно.

Інформація зникла давно.

Я робив офіційний запит на адресу ФЛАУ, щоб вони дали мені пояснення, звідки взялася та дата.

Але відповіді досі не отримав.

Хоча мав би, бо свого часу Тиртишник мені говорив, що саме на підставі даних на сайті AIU мені не давали зарплати і везти на збір.

Можу сказати, що якби я змирився і не почав свого розслідування, то на Олімпіаду, якби вона відбувалася влітку цього року, не поїхав би.

Думаю, це було зроблено свідомо.

Бо жодних документальних підтверджень інформації на сайті від WADA чи AIU не надходило.

Вважаєте, у ФЛАУ чи збірній України є упереджене ставлення до вас? Якщо так, то в чому полягає причина.

Упереджене ставлення є, і я знаю, звідки ростуть коріння.

Усе почалося з призначення у 2017 році старшим тренером збірної України зі спортивної ходьби Дениса Тобіаса.

Він намагався встановити свої правила гри, щоб ніхто не готувався окремо, кожен крок здійснювався під його контролем.

Але я людина зі своєю позицію і танцювати під чиюсь дудку не збираюся.

Почалося все з того, що під час зборів я відкрито висловлював невдоволення окремими організаційними речами.

Мова про відмивання грошей, коли на збір закладається одна сума, а витрачається інша.

Нехай із умовами проживання змиритися можна.

Але коли ти спортсмен високого класу і готуєшся не просто для того, щоб виступити, а до того, щоб здобувати медалі, то ставки підвищуються.

І дрібниць немає.

Коли на харчування Міністерством молоді і спорту певна сума, а тебе годують значно скупіше, то це добре помітно.

Для швидшого відновлення атлет високого рівня має добре їсти.

А не так, як нас годували, скажімо, на зборі у Ворохті.

Коли я обурювався, Тобіас говорив: «Тебе щось не влаштовує? Ти сильно великий?».

Усе тому, що я не хотів грати за його схемою.

Вийшло, що за короткий період тренер налаштував проти мене більшість збірників зі спортивної ходьби.

Це дивно, бо якщо було так як ви кажете, то спортсмени мали б бути на вашому боці.

Всі мовчать і бояться.

Майже всі.

Одна атлетка у приватній бесіді сказала: «Ми бачимо, що зробили з тобою.

Тому ліпше мовчати.

Ніхто не хоче бути у твоїй шкірі».

Не хочу називати прізвищ, але, думаю, деякі спортсмени, прочитавши це інтерв’ю, себе впізнають.

Вони передавали одне другому: «Будеш спілкуватися з Главаном – матимеш проблеми».

Людей проти мене налаштовували.

Втім, мене це не сильно бентежило, бо в спорт прийшов не для того, щоб заводити друзів, а щоб показувати високі результати.

Я робив те, що мав би робити.

До 2017 року ви тренувалися під керівництвом досвідченого спеціаліста Анатолія Соломіна.

Так само як чимало інших збірників – Сергій Будза, Едуард Забуженко, Алла Цвілій, Людмила Оляновська.

Проте потім ви змінили наставника.

Це пов’язано з цим скандалом?.

Я одружився і переїхав у Суми.

Там почав тренуватися у Сергія Мірошниченка.

Ви кажете, що не хотіли грати за схемою Тобіаса.

За результатами ви були одним із топових атлетів, серед чоловіків у легкоатлетичній збірній, мабуть, другим після чемпіона світу-2013 зі стрибків у висоту Богдана Бондаренка.

Що то мала бути за схема і які гроші, враховуючи, що тренери могли отримувати призові за ваші високі місця?.

Їм вигідніше повезти на збори більше людей і відмити більше грошей, ніж повезти – умовно – Бондаренка чи Главана і забезпечити їх всім необхідним.

Тим паче Главан невигідний після того, як починає висловлювати своє невдоволення.

Мушу сказати, що Гоцул (глава Федерації легкої атлетики України – Главком) про схеми відмивання теж добре знає.

У мене була зустріч ще в той час, як він був заступником міністра спорту.

Тоді Ігор Євгенович спитав мене: «Ти готовий розповісти це правоохоронним органам?».

Відповів, що готовий.

Чому не розповіли?.

Гоцул після моєї відповіді сказав, що мені зателефонують.

Думаєте, хтось телефонував? І то не дивно, бо вартувало ниточці потягнутися і сплили б інші історії.

То все ж – про які суми мова?.

Думаю, відмиваються десятки тисяч доларів за збір.

Схема проста: Мінмолодьспорт чи ФЛАУ виділяє кошти, Тобіас завозить ці гроші в конверті у турецький готель «Портобелло» менеджерові, який є його другом.

Офіційно вартість проживання і харчування на спортсмена суттєво завищується у порівнянні зі справжньою ціною, а різниця капає комусь у кишеню.

Це досить серйозні звинувачення, які можуть бути розцінені як наклеп.

У вас є докази?.

Я не володію повноваженнями, щоб надавати докази.

Це здатні зробити тільки правоохоронні органи.

Їм це буде нескладно.

Достатньо співставити документацію ФЛАУ з вартістю проживання у готелях.

Федерація мені такої інформації не дасть.

І готель теж.

Є конкретна ситуація, наприклад турецький збір у 2017-му.

На нього я мав їхати окремо від команди, разом з особистим тренером.

Тобіас спершу не хотів організаційними моментами займатися взагалі.

Сказав, щоб домовлялися самі.

Я погодився, зателефонував у готель.

Мені назвали вартість доби проживання – менше $40 з людини.

По $40 на день нам у ФЛАУ спершу й виділили.

Але через якийсь час перетелефоновує старший тренер збірної України з видів витривалості Сергій Романчук.

«Знаєте, що вам додали грошей?» - каже.

Ми не знали, бо нічого не просили.

Зрозуміло, що Тобіас хотів цю інформацію приховати і потім по своїх зв’язках домовитися, щоб отримати документи на потрібну суму.

Коли мій тренер зателефонував і запитав Дениса Юрійовича про надбавку, той рознервувався і запропонував, що він дасть ці гроші, а ми занесемо їх у конверті менеджеру.

Я не погодився, сказав, щоб кошти нам відправили на банківську картку, і ми розрахуємося через касовий апарат.

Проте Тобіас наполягав на конверті.

Причому, на питання про суму, яка в ньому буде, відповів: «Вас це не цікавить.

Маєте просто віддати.

А ті гроші, які прийдуть на картку, знімете і віддасте мені».

Такі схеми діють на кожних зборах.

Цьогоріч мене з командою не взяли, але знаю, що наша команда жила в готелі вартістю 60 євро з особи.

То за умови, що там таких цін немає взагалі.

40 доларів максимум.

Прийшов час поговорити про вашу допінгову історію.

Ваша вина у тому, що тест від 25 липня 2017-го виявився позитивним, є?.

Мене підставили.

Можу це сказати з категоричною певністю.

Зараз отримую допомогу не лише українських, а й закордонних юристів.

Вони запевняють, що якби час можна було повернути назад, то мою дискваліфікацію можна було скасувати.

Проте тоді я постраждав через власну необізнаність і незахищеність.

В Україні ми в таких ситуаціях безправні.

Коли трапилася ця історія, я залишився наодинці з собою.

У мене начебто виявили препарат групи S2.

Коли провів власне розслідування, дізнався, що цей препарат можна виявити лише в спеціальних умовах.

Але їх Національний антидопінговий центр (НАДЦ) не дотримався.

Коли сказав про це представникам НАДЦ, мені відповіли: «Навіть якщо якісь порушення й були, їх ніхто розглядати не буде».

Мені з самого початку дали зрозуміти, що їх завдання – мене прибрати.

Жодними розслідуваннями ніхто не переймався.

Переді мною відразу поставили умову: «Зізнаєшся – отримуєш дворічну дискваліфікацію.

В іншому разі – чотирирічне відсторонення».

Мовляв, спортсмен, який іде на співпрацю зі слідством, визнає вину, отримує пом’якшене покарання.

На підтвердження цих слів у мене є переписка з НАДЦ.

За умови, мою електронну пошту зламали і вилучили всі листи.

Проте завдяки спеціалістам мені вдалося архів відновити і передати ці дані своїм юристам.

Після того ж, як мені повідомили, що проба А позитивна, збирався звертатися, щоб відкривали пробу Б.

Бо був впевнений у своїй правоті.

Сенс мені було приймати заборонені препарати, якщо перед тим я здав представникам WADA дві проби в кельнську лабораторію? Та й загалом у той період я здавав тести щотижня.

І всі були чистими.

Заборонений препарат знайшли лише в одній українській пробі.

Пробі, про здачу якої напередодні чемпіонату світу Тобіас нам повідомив за тиждень.

По-перше, що це за договірні проби? Зазвичай спортсменів не повідомляють, що перевірятимуть.

А тут Тобіас повідомив, що домовився.

Він сказав, що хто не здасть цю пробу, то на чемпіонат світу не поїде.

Взагалі, я за чистий спорт і не сприймаю вживання допінгу у будь-яких проявах.

Але тут потрібно вмикати ще й здоровий глузд.

«То що, виходить, я все знав і приймав допінг свідомо, щоб мене піймали? Де логіка?» - питав я.

Але заступник директора Національного антидопінгового центру Ярослав Кручек сказав, мовляв, навіть якщо проба Б покаже інший результат, лабораторія його не затвердить, бо може позбутися акредитації WADA.

«А ти отримаєш чотири роки дискваліфікації», - говорив Кручек.

Те саме порадив і Тиртишник.

А я по своїй неосвіченості погодився визнати вину.

Те, що логіки в прийомі допінгу саме напередодні проби 25 липня нема, визнав у приватній бесіді навіть президент ФЛАУ Ігор Гоцул.

Але розслідування ніхто проводити не хотів.

Усіх влаштовувало те, що написали в НАДЦ.

То що сталося з вашою пробою – її підмінили чи сфальсифікували?.

Саме це й хочемо вияснити через CAS.

НАДЦ на наш запит не реагує, документів на пробу не надає.

Таке трапилося вперше у моїй кар’єрі.

У мене питання: як знайшли заборонений препарат, не дотримуючись спеціальних умов утримання проби?.

Зацитую те, що сказав пан Кручек у коментарі «Главкому»: «Проба Главана була недоторканою і зберігалася в морозильній камері у Національному антидопінговому центрі.

В лабораторію вона була доставлена тоді, коли в нас на те з’явилася технічна і фінансова можливість.

Після того фахівці проводять аналіз.

Не лише на наявність заборонених речовин, а й на предмет розкладання проби.

Іншими словами, якщо б проба зберігалася у неналежних умовах, аналіз показав би, що в ній містяться сліди термічного або бактеріологічного розкладання, також перевіряється, чи тест, скажімо, не прокип’ятили.

Раз цього не було, то експерти визнали, що проба зберігалася в належних умовах.

Крім того, проба зберігається в контейнері, втручання в який легко виявити.

Перед прийняттям проби лабораторія найперше перевіряє герметичність закриття упаковки.

Пробу на місці здачі закриває сам спортсмен, після чого вона пломбується.

Відкривали її лише в лабораторії».

У Кодексі WADA написано, що проби мають зберігатися лише в акредитованій лабораторії і доставлені вони повинні бути не пізніше 11-ти днів.

Гоцул під час розмов зі мною теж постійно повторював, що на відправку проби у ФЛАУ не було грошей.

Мене дивує інше: чому проба, яку здав 25 липня, потрапила в акредитовану лабораторію у Варшаві лише через три з половиною місяці, а та, яку здав пізніше, 4 серпня, «доїхала» вчасно? Вона була чистою, точно так само, як ті, що здавав для WADA до того – 10 і 16 липня.

Загалом протягом того місяця я здав сім негативних проб.

Це пролунає дико, але в НАДЦ мені сказали: «Навіть якщо якісь порушення з нашого боку є, нам за це нічого не буде».

А Гоцул говорив трохи інакше: «Ти що хочеш піти проти НАДЦ? Якщо підеш – вони почнуть шукати проти тебе компромат».

Взагалі, коли сказав Кручеку, що такий препарат можна виявити лише за умови спеціальної заморозки, він відповів інакше.

Мовляв, мою спробу спочатку перевірили, нічого не знайшли, потім кудись перелили, заморозили і вдруге відкрили.

Після того пробу перевірили повторно і результат начебто виявився позитивним.

Коли попрохав підтвердити сказане документами, Кручек сказав, що мене зрозумів, скинув телефон і заблокував мій номер.

З того часу я з ним зв’язатися не можу.

Ще більше мене здивувало те, що погодившись співпрацювати зі слідством і визнати вину, НАДЦ одначе клопотало для мене не про обіцяну дворічну, а про чотирирічну дискваліфікацію.

Чув іншу версію.

Мовляв, ваша співпраця полягала не лише у визнанні своєї вини, а й у викритті відомих вам випадків вживання допінгу іншими спортсменами.

Начебто саме через це у вас є проблеми з рештою представників нашої збірної з ходьби.

Це неправда і наклепи моїх недругів.

Мені ставили трохи інші питання, але зараз я не можу говорити, які саме.

Не дарма ж кажу вам, що мене підставляють і розсварюють з іншими членами збірної.

Насправді керівництво ФЛАУ і Тобіас мене хотіли викинути з команди назавжди.

Бо я зазіхнув на святе – на їхні схеми.

Мені зламали електронну пошту, соцмережі, ламали Whats.

Звісно, у мене немає доказів, що то робота ФЛАУ.

Але вітер дує з цього боку.

Їм цікаво, з ким я спілкуюся, яку маю інформацію.

Тобіас має на мене зуб ще з іншої причини.

Я підняв питання, чому він очолює збірну, не маючи на це права.

Тренер, три вихованці якого були піймані на допінгу, має бути відсторонений.

Мова про Олену Шумкіну, Назара Коваленка і Руслана Дмитренка, яких відсторонили через невідповідність біологічного паспорта.

Дениса Тобіаса виправдав виконком ФЛАУ.

На основі того, що ці атлети – не його вихованці.

З ними Денис Юрійович їздив на збори, отримував звання, зарплату.

Але в одну мить він перестав бути їх тренером? З Шумкіною ситуація інша.

За моєю інформацією, Тобіас попрохав Лєну взяти вину на себе – «щоб не дискваліфікували команди загалом».

Та погодилася.

Знаєте, Тобіас під час чемпіонату України-2019 у Сумах сказав наступне: «Якщо хочете зі мною по-нормальному, то зі мною треба дружити.

Бачите, що зі мною ніхто нічого не може зробити? У мене «криша» - Сергій Бубка».

Цікаво, Сергій Назарович про це знає?.

Для мене це теж питання: чому члени виконкому Іван Гешко, Віктор Рудюк та дехто інший проголосували за настільки заплямовану людину.

Більше того, Тобіасу дозволяли продовжувати роботу ще в той час, коли його спортсмен Дмитренко був під дискваліфікацією.

Це та «нульова толерантність до допінгу» і «відсутність подвійних стандартів», про які в кожному інтерв’ю розповідає Гоцул? Як на мене, президент ФЛАУ навпаки покриває окремих заплямованих допінговими історіями осіб.

Страждають лише невигідні.

Власне, цю інформацію я надав в AIU і WADA.

Подивимося, як кваліфікують те, що відбувається в Україні, вони.

Представником України у WADA не так давно став Ігор Жданов, у міністерстві якого Ігор Гоцул власне й працював заступником.

Є ще AIU – незалежна організація, яка займається не лише допінговими справами, а й корупцією в спорті.

З цим розслідуванням у мене пов’язані великі сподівання.

До НАДЦ у мене багато питань.

Скажімо, чому у WADA не потрапило моє перше письмове пояснення, в якому я аргументував те, що у мене не було мотивів приймати допінгу.

Також незрозуміло, навіщо у НАДЦ запропонували підписати добровільну угоду, що я погоджуюся на чотирирічну дискваліфікацію.

Мовляв, якщо не підпишу, то буду змушений заплатити у разі подачі позову в CAS у межах 50-80 тисяч євро.

Зізнаюся, що не піддався на цю провокацію дивом.

Що тоді не прийняв таких умов, завдячую голові комісії юридичних проваджень ФЛАУ Фіделеві Тимченку.

Він мені сказав: «Не ведися, про 50-80 тисяч – неправда.

Шукай юриста і захищайся».

Після цих слів я й почав захищатися.

Спершу – постами у «Фейсбуку».

А далі захист мене, можна сказати, знайшов сам.

Мені запропонували співпрацю.

За той час ми досягли чимало.

Більшість наших клопотань у CAS задовольнили.

Скажімо, щоб слухання були публічними, щоб на них могли бути присутніми журналісти.

Іван Вербицький, «Главком».

Зважаючи на гостроту звинувачень, які прозвучали в цьому інтерв’ю, «Главком» готовий надати можливість відповісти усім згаданим фігурантам скандалу.