З мрією про "Оскар" – на цьому тижні оберуть українського представника на престижному кінофестивалі – сюжет

Три українські стрічки змагаються за місце у довгому списку найпрестижнішої кінопремії "Оскар" – "Атлантида", "Земля блакитна, ніби апельсин" та "Мої думки тихі".

Цього тижня, у четвер, національний оскарівський комітет визначиться з одним претендентом.

Які шанси України в США на кінопремії та чому досі ми не отримували статуетку – розбиралися журналісти "5 каналу".

Мрія творців "Моїх думок тихих" – це Оскарівська статуетка.

Лірична комедія, з якою дебютував Антоніо Лукіч, відзначилася як в Україні, так і на міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах.

Тоді ж, під час зйомок, ніхто з творчої групи про Голлівуд навіть і не думав.

"Ми мали мету європейського фестивального відбору і внутрішнього дуже гарного відгуку.

Цей фільм має декілька шарів сенсів і торкаються дуже різних аудиторій.

Для американців – це більше така східноєвропейська екзотика", – каже продюсер стрічки Дмитро Суханов.

Пройшла фестивальні шляхи що міжнародний, зокрема Санденс, що національний, і стрічка іншої дебютантки документального кіно.

Фільм Ірини Цілик під назвою "Земля блакитна, ніби апельсин" розповідає про родину, яка живе в «червоній зоні» Донбасу, де шостий рік війна.

"Назва нашого фільму – це цитата поета Поля Елюар, сюрреаліста.

Тобто, коли ти приїжджаєш на Донбас, у зону війни, ти постійно на кожному кроці стикаєшся з дуже сюрреальними ситуаціями.

Поєднання непоєднуваного.

Паралельне існування миру, війни вони дуже вражають, зачіпають за живе", – каже Ірина Цілик.

Про війну, але вже закінчену, розповідає "Атлантида" Валентина Васяновича.

Стрічка про майбутнє.

2025 рік.

Рік як Україна перемогла у війні з Росією і повернула окупований Донбас.

Ця історія підкорила журі Венеціанського міжнародного кінофестивалю.

"Доповідає емоційно про війну.

Або навіть не про війну, а про те, що трапляється після війни: що будемо робити з Донбасом? Яка ціна? Де ця червона лінія котру ми для себе не можемо перейти? Де вона? Ми до цього не те, що не домовилися, ми навіть намагаємося про це не думати.

А цей фільм він ставить запитання", – каже Володимир Яценко, продюсер "Атлантиди".

А от на запитання – хто ж таки увійде в довгий список найпрестижнішої кінопремії, має відповісти спочатку оскарівський комітет в Україні.

На відміну від минулого року, де був лише один претендент, цього року мають обрати з-поміж трьох.

"Безумовно, якщо фільм брав участь у фестивалі класу А, великому фестивалі, якщо про нього писали світові, фахові видання, і особливо якщо фільм отримав якийсь приз на фестивалі, то це безумовно додає йому шансів.

У кожного з трьох претендентів, як на мене, є свої боки, свої чесноти за які вони можуть взяти участь в перегонах", – каже Алік Шпилюк, голова українського Оскарівського комітету.

Брали участь у перегонах, але до короткого списку не доходили, українські фільми із 1997 року.

За незалежності підкорити Голлівуд українські кінотворці намагалися дванадцять разів.

За цей час не минулося без інтриг і скандалів.

Водночас, кінокритики не лишали стрічки і позитивної оцінки.

Але от оскарівська статуетка досі ще нікому не перепадала.

Алік Шпилюк пояснює, чому й досі ми не отримали статуетку: "Не тільки Україна ще не отримала Оскар, а таких… я навіть не підрахував скільки країн у світі ще не мають Оскара".

Але мають українські стрічки відзнаки на інших престижних кінофестивалях, до прикладу у Венеції чи Каннах.

"Ми зараз звикли вже до того, що українські фільми є на кожному фестивальній програмі, але це дуже велика перемога з 200 країн і не найбільших економічно, але ми змагаємося і наш голос чують.

Дуже важливо також і політично", – зазначає Володимир Яценко, продюсер "Атлантиди".

Потрапляли і в лонг-лист ще однієї американської кінопремії «Золотий глобус».

Фільм "Додому" минулого року був серед 93 фільмів із 65 країн, що претендували на номінацію премії Голлівудської асоціації іноземної преси у категорії «Найкращий іншомовний фільм».

Українського претендента на "Оскар", що потрапить у довгий список премії, дізнаємося 24-го вересня.

А от саму ж церемонію в США вперше за сорок років перенесли.

У 1981-му - після замаху на президента Рональда Рейгана.

У 2021-му - через пандемію коронавірусу.

Евеліна Михайленко, Сергій Новіков, Віктор Сніжко, "5 канал".