Що для українців страшніше за голод та холод

Сьогодні Україна вшановує пам'ять жертв голодоморів на території України.

Не одного лише Голодомору-геноциду, який російська пропаганда досі наполегливо намагається називати «голодом по всій території Совєтського Союзу», а трьох актів масового жорсткого терору: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років.

Щодесятиліття радянська влада приносила штучний голод на українську землю – з метою зламати, знищити тих, хто досі насмілювався називати себе українцями.

У «перервах» між голодоморами українці зазнавали репресій, їх кидали на амбразури у складі Червоної армії або ж розстрілювали як «зрадників».

Сьогодні кремлівська влада – пряма ідейна «спадкоємиця» радянського тоталітарного режиму – продовжує ту ж саму політику винищення українства.

Вони продовжують залякувати нас холодом і голодом, як це робили їхні попередники сто років тому.

Позбавляють нас світла і тепла, намагаючись зломити та підкорити.

Та для українців холод і голод не такі страшні, як опинитися знову в підкоренні злу.

Доки ми продовжуємо чинити йому опір, доки бережемо свою гідність і свободу, доки захищаємо загальнолюдські цінності, доки пам'ятаємо про наших полеглих і наших захисників та молимося про них – ми залишаємося на боці Добра.

І жодному диктатору не вдасться підкорити тих, хто знає свою історію, стоїть на захисті тих, кого любить, і пам'ятає своїх загиблих.

Українці – пам'ятають.

Тож молімося сьогодні за душі невинних жертв голодоморів і просімо Господа за заступництво для всієї України у ці складні часи.

Чому у росіян цього разу не вийде.