Журналістка «5 каналу» Ганна Рибалка поставила президенту Володимиру Зеленськогму кілька гострих запитань. Після пресконференції в мережі почали з'являтися дописи з образами і звинуваченнями в її бік. Про це інформує «5 канал».
Зокрема, журналістка запитала Зеленського, чи не шкодує він про те, що заспокоював українців і применшував загрозу напередодні повномасштабного вторгнення Росії, і чи не вбачає в цьому персональної відповідальності. Чіткої відповіді на запитання Володимир Зеленський не дав.
Після пресконференції в мережі почали з'являтися образливі дописи і звинувачення в бік Ганни Рибалки. Повідомлення почали надсилати і в особисті.
Більшість користувачів, які писали ці дописи, заблокували свої сторінки. Частина – схожі просто на роботу ботів, яких спеціально натравили на журналістку.
Водночас, багато дописувачів підтримали Ганну. Писали, зокрема, що це єдине гостре запитання на понад двогодинній пресконференції президента.
Головний редактор видання «Новинарня» Дмитро Лиховій написав у соцмережах, різка відповідь Володимира Зеленського показує, що в нас дедалі більше розмежовуються два образи президента. Про зовнішню політику він говорив добре. Натомість щодо внутрішньої – неадекватно оцінює реальність.
Головний редактор видання «Цензор.НЕТ» Юрій Бутусов пригадав, як йому відмовили в акредитації на пресконференцію. Та написав, що демократичні лідери не бояться незручних запитань , бо це і є відповідальність перед виборцями.
А журналіст Віктор Шлінчак написав, що його питання було проігнороване модераторами, адже зовсім не вписувалось у загальну канву зустрічі.
Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський, відповідаючи під час пресконференції на запитання журналіста 5 каналу, чи відчуває він провину за те, що перед самим російським вторгненням заспокоював українців, Зеленський зазначив: «Мені здається, що це важливо, що ми не втратили державу. так, це завдяки народу України і завдяки нашим Збройним силам. Напевно завдяки трошки і мені. Як би це Вам (журналістці 5 каналу - ред.) неприємно було чути. Так вважають багато людей. Авжеж не всі. І я ніякий не герой. Але напевне я хоч щось зробив. Раз ми тут в деокупованому Києві, в деокупованих містах нашої держави. Напевно я щось зробив. У нас є натівська зброя і ми боремось, а не підписуємо зрадницькі договори, мінські умовини і тощо».