/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F0d3970ba265d38242c43b01ae9142581.jpg)
Пам’яті бойового медика Віталія Юрченка
Віталій Юрченко загинув 5 травня 2024 року під час виконання бойового завдання: поблизу населеного пункту Діброва Сєвєродонецького району Луганської області його атакували ворожі дрони. Йому був лише 31 рік.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fb93357aa6f79003f1c82198e5088892a.jpg)
Віталій народився 30 листопада 1992 року у Жашкові на Черкащині.
«Він був великий життєлюб, мав багато друзів, знайомих. Більшість моїх друзів зараз – це його друзі», – розповіла кореспондентці Укрінформу дружина Віталія Галина Добровольська.
Після закінчення школи хлопець обрав професію медика. Він навчався на фельдшера у Білоцерківському медичному коледжі.
Як розповіла Галина, після його завершення Віталій працював фельдшером у ФАП села Сорокотяга, що недалеко від Жашкова.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F09cb837d0cf2d498f22e79dcdf0b560f.jpg)
За її словами, його улюбленим хобі був ремонт машин.
«Улюблене хобі – ремонтувати машини, мотоцикли, дуже вправно керував автомобілем, не раз супроводжував військову колону, часто його брали на передовій і як водія», – каже Галина.
Водночас, за її словами, Віталій завжди любив свою професію і мріяв пов’язати життя надалі зі службою в ЗСУ і вчити хлопців первинної медичної допомоги.
У воїна залишилася маленька донечка.
«Він мав донечку, яку неймовірно любив, вона, не дивлячись на свій маленький вік (2 роки 2 місяці), впізнає його на фото, а іноді і просить зателефонувати по відеозв’язку», – каже Галина.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F7497b1a2f599522e1ba83f525cb769ea.jpg)
За надання кваліфікованої медичної допомоги, незламність під час виконання військових обов'язків близькі, друзі та рідні Віталія Юрченка створили петицію, в якій просять Президента присвоїти йому звання Героя України.
«Віталій Володимирович дуже любив життя, сім'ю, маленьку дочку, мав безліч друзів, завжди був готовий прийти на допомогу. З честю та гідністю виконував свій обов'язок громадянина України, спочатку надаючи допомогу у мирний час, а потім і на передовій. Тільки добрим словом згадують Віталія всі знайомі та друзі, а також побратими, які приїхали провести в останню путь», – йдеться у петиції, яку просять підписати.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fd3ff5499683f54e87e528202199dc080.jpg)
Утім, для жашківчан Віталій Юрченко вже Герой.
«Так не повинно бути... Нестримний біль за всіма хлопцями, які загинули... Сумно, боляче... Не забудемо... Не пробачимо.... Низький уклін, вічная пам’ять...» – так відгукнулися на звістку про його загибель жашківчани.
16 травня 2024 року Героя, який повернувся «на щиті», зустріли земляки і провели в останню путь.
Шана і слава Воїну!
Фото: Фейсбук-сторінка Галина Добровольська

