/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F35%2F5ed73c5644024c01a64171976bed4345.jpg)
Маск атакует: создаст ли реальные проблемы для Трампа конфликт с богатейшим человеком мира
"Він просто збожеволів!" – так президент США Дональд Трамп відреагував на гостру критику від Ілона Маска – мільярдера, а донедавна – одного з найвпливовіших членів нинішньої адміністрації.
Конфлікт між Трампом та Маском був неминучий – його прогнозували ледь не всі оглядачі, посилаючись на нарцисичний характер обох політиків.
Проте масштаби конфлікту стали справжнім шоком, насамперед для виборців Дональда Трампа.
Під час першої президентської каденції Трамп встиг зіпсувати стосунки з багатьма членами своєї команди.
Проте ні з ким із них розставання не було таким скандальним.
І одночасно –.
ніхто з них не був здатний створити президенту США такі проблеми, як це може зробити Ілон Маск.
Тож коли перші емоції вляглися і сторони навіть зробили певні кроки для деескалації, варто запитати: які наслідки матиме нинішній мегаскандал у Білому домі?.
Чи дійсно Дональд Трамп не зміг би перемогти на президентських виборах, як стверджує Маск? І відповідно – без його підтримки на проміжних виборах 2026 року на республіканців чекає фіаско?.
І навпаки – чи здатен Маск реалізувати свої погрози, озвучені у розпал сварки з президентом США?.
@video=//www
Тріщини у "тандемі".
У тих, хто памʼятає історію відносин Ілона Маска з Дональдом Трампом і Білим домом зокрема, їхня публічна перепалка могла викликати здивування хіба через несподівано стрімку ескалацію.
Від самого початку Маск не намагався стати командним гравцем і діяти "за правилами".
Інсайдерів ще в перші тижні після перемоги Трампа на виборах турбувала наближеність до майбутнього президента США мільярдера, який підключився до кампанії фактично в останні тижні та не мав обіймати жодних посад в адміністрації.
Приклад щонайменше одного некомандного гравця в нас був лише нещодавно: Майкл Волц, перший радник Трампа з національної безпеки, був знятий з посади насамперед через нерозуміння ієрархії взаємовідносин в адміністрації.
Серед іншого – через нехтування впливовою керівницею апарату Білого дому Сʼюзі Вайлз (якій, до речі, приписують заслугу часткового "відмежування" Маска від Трампа).
Але й на цьому проблеми між Маском і рештою не завершились.
Створений під мільярдера DOGE (Департамент оптимізації державного апарату), покликаний скоротити бюрократію і надмірні федеральні витрати, на практиці запамʼятався численними перебільшеними заявами й надмірним втручанням у роботу міністерств і відомств, очолюваних ставлениками Трампа.
Обіцяні DOGE скорочення "неефективних" федеральних службовців призвели до конфліктів між Маском і найбільш високопоставленими членами адміністрації Трампа – приміром, того-таки Марко Рубіо, який на засіданнях кабінету сперечався щодо необхідності урізання штату очолюваного ним Державного департаменту.
Або взяти рішення Департаменту оптимізації державного апарату про обовʼязкове звітування про "пʼять виконаних за тиждень речей", яке значна частина федеральних працівників просто саботує.
На цьому тлі у ЗМІ раз по раз вигулькували й інші історії, які лише підтверджували неспроможність Ілона Маска вписатися в адміністрацію Трампа – наприклад, про фрустрацію мільярдера через неможливість швидко досягти обіцяних максималістських результатів чи навіть бійку за його участю.
А спусковим гачком уже публічної сварки став "єдиний великий прекрасний законопроєкт" (One Big Beautiful Bill) – названий цілком у Трамповому дусі проєкт бюджету на наступний фінансовий рік, який мав би стати опертям його економічної політики.
"Мав би" – тому що до "прекрасного законопроєкту" виникло дуже багато запитань, а його підтримки навіть серед конгресменів і сенаторів Республіканської партії немає.
Щонайменше законопроєкт передбачає подальше підняття стелі державного боргу і збільшення бюджетного дефіциту – традиційно неприйнятні для консерваторів речі, за які вони (і сам Трамп, до слова) огульно критикували попередню адміністрацію Джо Байдена (згадайте переговори 2023 року про підняття стелі держборгу в Конгресі, через які й шатдаун стався, і допомога Україні була проголосована з багатомісячною затримкою).
За оцінками позапартійного Бюджетного управління Конгресу, в сухому підсумку "єдиний великий прекрасний законопроєкт" за десятиліття нажене понад 2 млрд доларів бюджетного дефіциту.
І це не все:.
ініціатива Трампа здатна позбавити оплаченого медичного страхування майже 11 мільйонів американців.
Останнє питання є чутливим для республіканців із так званих "хитких" округів, які обралися завдяки підтримці частини розчарованих виборців Демократичної партії.
Ну а у випадку з Маском є й набагато банальніша причина: "єдиний великий прекрасний законопроєкт" передбачає скорочення субсидій для виробників електрокарів, що боляче вдарить по Tesla.
Сюди ж варто додати й інші, на позір дрібніші речі – як-от відмова Білого дому з міркувань безпеки встановлювати супутниковий інтернет Starlink або відкликання номінації бізнесмена й друга Маска Джареда Айзекмена на посаду майбутнього керівника NASA.
Що стоїть за погрозами Маска.
Так само, як і спрогнозувати перебіг нинішньої суперечки, наперед визначити подальший її розвиток як мінімум важко, якщо не неможливо.
З іншого ж боку, навіть нинішня заочно-соцмережева перепалка почасти підтвердила популярні уявлення про Трампа й Маска, почасти – показала, куди їхнє протистояння (якщо воно все ж триватиме й далі) може зайти.
Можна було звернути увагу, як у перші години конфлікту з президентом США.
Ілон Маск почав натякати на свої політичні перспективи.
Зокрема, він почав із не дуже завуальованого натяку на те, що Трамп старий ("Трампу лишилось ще 3,5 року на посаді президента, а я ще працюватиму 40+ років") і без своєї допомоги він і Республіканська партія не перемогли б на виборах-2024.
Далі – підтримав заклики оголосити Трампу імпічмент і поставити на його місце Джей Ді Венса (десь ми таке вже чули).
І нарешті – натякнув на можливість створення третьої партії, яка б представляла інтереси "80% американців".
Звісно, Маск, який народився у Південній Африці, не зможе стати президентом США (якщо тільки не буде змінена відповідна вимога в американській Конституції, але цей сценарій поки, мʼяко кажучи, сумнівний).
Але він цілком може вплинути на хід проміжних виборів до Конгресу у 2026 році – де республіканці мають великі шанси втратити свою крихку більшість у Палаті представників.
Скажімо, не так і важко уявити ситуацію, за якої Маск щедро фінансує кампанії політиків (не обовʼязково з Демократичної чи навіть Республіканської партій), які балотуються в тих самих округах, що й конгресмени, які підтримали "гидке паскудство" (читай "єдиний великий прекрасний законопроєкт").
Тим паче, своїми щедрими вливаннями в кампанію Трампа найбагатша людина у світі показала, що готова йти на такі ризикові кроки.
Перспектива ж імпічменту Трампа з огляду на республіканську більшість у Конгресі нині більш ніж примарна (і поки конгресове керівництво публічно підтримує президента США, зрушень тут годі й чекати).
Але, знову-таки, сама озвучена ідея поставила певну дилему перед віцепрезидентом Джей Ді Венсом.
Сам Венс має політичні амбіції та однозначно себе бачить наступним кандидатом у президенти США від республіканців у 2028 році.
І водночас він підкреслено зберігає лояльність Трампу і, попри колишні ідеологічні розбіжності, вписався у його адміністрацію (як, до слова, ще один колишній противник Трампа Марко Рубіо).
Тож сподіватись на підтримку Венсом імпічменту – як свого часу розраховували демократи на Майка Пенса під час першої адміністрації Трампа – не варто: нинішній віцепрезидент США грає в довгу і хоче зберегти довкола себе побільше політичних союзників.
Це стало зрозумілим і з його заочної відповіді на ідею Маска про імпічмент, коли він прямо заявив, що "насамперед я віцепрезидент для президента Трампа і я завжди зберігатиму вірність президентові".
Але водночас Венс уникнув прямої критики Маска, назвавши його "видатним підприємцем" і похваливши за роботу в DOGE.
"Я сподіваюсь, що зрештою Ілон, так би мовити, повернеться в нашу команду.
Можливо, тепер це вже неможливо після того, як він вибухнув – але сподіваюсь, що це не так",.
додав він.
Що ж стосується розмов про створення "третьої" політичної партії, яка б могла зруйнувати традиційну двопартійну політичну систему США, то їхні перспективи наразі так само туманні, як і у випадку імпічменту Трампа.
Почати варто хоча б з того, що по-справжньому загальнонаціональна політична партія у Штатах – це не лише про гроші, а й про організаційну структуру і купу юридичних моментів.
Як мінімум, кожен штат має свої правила, що регулюють роботу політичних партій та виборчі процеси.
І аби розібратись у них, потрібні тисячі й тисячі людей, готових працювати на невизначений поки результат.
По-друге, відкрита політична діяльність, ще й спрямована проти Дональда Трампа, нестиме суттєві ризики для бізнесу Маска – який і так отримує федеральні субсидії та має контракти з федеральним урядом.
І чи захоче мільярдер прощатися з цим джерелом доходу, підриваючи власний бізнес – питання відкрите.
"Тефлоновий Трамп"?.
Що ж стосується самого Дональда Трампа, то принаймні на цьому етапі він якщо не переміг у перепалці з Ілоном Маском, то вийшов із неї відносно неушкодженим.
Радше навпаки: президент США укотре показав своєму ядерному електорату, що тільки він є головним у (Білому) домі, демонстративно применшивши роль Маска у своїй кампанії.
І той факт, що після погроз урізати федеральне фінансування його бізнесу нападки з боку мільярдера дещо згасли, тільки підкріплює це враження.
Так само Трамп підтвердив й інше спостереження за ним: його політика ґрунтується не стільки на певній звʼязній ідеології та довгострокових результатах, як на негайних прагматичних вигодах.
І саме президент США повинен бути головним їх одержувачем.
Але чи несе сварка з Маском реальну політичну загрозу для Трампа?.
Ще до подій минулого тижня мільярдер мав доволі-таки непоганий рейтинг серед республіканського електорату.
Або ось інше, свіжіше опитування за травень серед усіх американців, де "дуже прихильне" ставлення до засновника Tesla засвідчили 22% – лише на три відсоткові пункти менше, ніж до самого Дональда Трампа, і, що важливо, вже після негативної хвилі в бік роботи DOGE.
Інакше кажучи, слова Ілона Маска теоретично можуть вплинути на помітну частину виборців Трампа.
Тим паче, що в розпорядженні мільярдера є ціла соцмережа Х, яка теоретично може стати майданчиком просування критики Трампа та кампанії потенційного політичного проєкту Маска.
Але тут у гру вступає лояльність електорату – показник, який неможливо обʼєктивно виміряти, але у випадку нинішнього президента США перевірений часом, двома імпічментами, чотирма кримінальними провадженнями й ще більшою кількістю цивільних.
Цілком можливо, що американський виборець позитивно оцінює і Трампа, й Маска одночасно.
Але в ситуації протистояння між ними, ще й потенційно політичного, йому доведеться обирати когось одного.
І, знову-таки, попередній досвід підказує, хто вийде з цієї битви переможцем.
Проте не виключено, що для частини електорату Трампа – насамперед тих, хто дотримується лібертаріанських позицій, – відставка Маска може виявитися вагомою причиною відмовити Трампу у подальшій підтримці.
Тим більше – економічний курс президента США все більше й більше віддаляється від очікувань лібертаріанців.
Тож навіть якщо цей електорат і виявиться не дуже численним, він може стати вирішальним, поставивши хрест на амбіціях Трампа.
Автор: Олег Павлюк,.
журналіст "Європейської правди".

