Китай будує власний світовий порядок: FT про те, чого Пекін хоче від Європи

Саміт ЄС-Китай наступного тижня відбудеться в Пекіні, оскільки китайський лідер Сі Цзіньпін не збирається їхати Брюсселя. Для деяких глузливих американських експертів з питань безпеки це означає, що Європа більше схиляється перед Китаєм. Саміт не призведе до “великої угоди” з Пекіном, якої б хотіли деякі європейці. Проте він має велике значення, пише FT.

Європейці опинилися в оточенні трьох ворожих держав — Росії, США і Китаю. Пекін ніколи не був пріоритетом для ЄС, його часто викреслювали з порядку денного зустрічей, каже аналітик Надін Годехардт з Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки. Європейці ще не вирішили, як поводитися з Китаєм. Вашингтон називав Пекін своїм ключовим ворогом, але для Європи цю позицію займає Росія. Дійсно, відсутність спільного ворога допомогла віддалити європейців від американців.

"Ми насправді не знаємо, чого Китай хоче від Європи”, — каже Жан-Франсуа Юше з Національного інституту східних мов і цивілізацій у Франції. 

Відносини побудовані на недовірі. Китаю та Європі бракує спільних цінностей. Раніше, як у випадку з порушенням прав уйгурів у Китаї, це майже не впливало на Європу. Але останніми роками китайська загроза стала прямою. Пекін підтримує війну РФ проти України, шпигує в Європі, китайські технології перевершують європейські. І європейці зрозуміли, що напад Китаю на Тайвань буде не просто далеким конфліктом. Це принесе наслідки і для Європи. До половини світових контейнеровозів використовують Тайванську протоку, каже Сімона Грано з Цюрихського університету. Блокада Китаєм протоки може знищити світовий ВВП.

“Ідеологічно, Європа —  це демократичний порядок, тому сама по собі вона становить загрозу для Китаю”, — зазначає Енн-Марі Брейді з Кентерберійського університету в Новій Зеландії.

У той час як США відмовляються від побудованого ними ж світового порядку, Китай намагається побудувати власний порядок. У цьому протистоянні Пекін має важелі впливу і буде їх використовувати. Контроль Китаю над рідкісноземельними металами — це лише початок.

Стратегічні мінерали видобуваються по всьому світу, часто західними компаніями, але потім здебільшого транспортуються на “екологічно руйнівні” китайські переробні заводи. 

“Зараз це найбільша стратегічна проблема у світі”, - сказав FT один високопоставлений чиновник. 

За його словами, Китай може заморозити західні енергетичний, високотехнологічний і оборонний сектори, припинивши постачання певних корисних копалин.

Чого Китай хоче від Європи — це, перш за все, продавати товари. Китайський парадокс полягає в тому, що економіка, яка бореться з труднощами, продукує передові технології. 

“Близько 50% економіки Китаю дисфункціональна, а близько 5% розвивається напрочуд добре”, — каже Ден Ван зі Стенфорда.

Видатні китайські компанії з виробництва електромобілів і акумуляторів конкурують між собою, скорочуючи внутрішні прибутки, тому їм потрібні європейські клієнти. Це дає Європі певні важелі впливу.

ЄС запровадив тарифи на китайські електромобілі, але китайські компанії будують заводи в Угорщині. Європейські споживачі хотіли б купувати хороші, дешеві китайські автомобілі.

За словами аналітика Citi Гаральда Хендріксе, з огляду на те, що витрати на енергію в Китаї значно нижчі, ніж, наприклад, у Німеччині, то “навіщо виробляти в Німеччині?”. Це лякає європейських політиків. Якщо європейська автомобільна промисловість втратить мільйони робочих місць, незадоволені німці можуть проголосувати на виборах за ультраправу партію. Зрештою, щось подібне сталося в США.

Європа і Китай не укладуть великої торговельної угоди, значною мірою тому, що їхня торгівля стає дедалі більш односторонньою. Європейська фантазія про китайський ринок вмирає. Одна обмежена угода виглядає можливою: щодо відновлюваних джерел енергії. У Європи мало нафти, газу чи ядерної енергії і вона не планує повертатися до вугілля. Це могло б привабити деякі компанії, що займаються чистою енергетикою. Європа може “озеленити” свої електромережі й досягти нульового рівня викидів за допомогою китайських акумуляторів, сонячних панелей та вітряків.

"Це шлюб. Але не шлюб, укладений на небесах”, — каже підприємець Росс Дуглас, який працює з китайськими компаніями.

Олексій Кущ у статті “Колос на глиняних ногах чи майбутній гегемон — правда про економіку Китаю” аналізував реальний стан китайської економіки, щоб зрозуміти, чи може Пекін стати новим глобальним гегемоном замість США.