Білоруська вокалістка Марина Шукюрова рік живе в Києві. До України вона втекла разом із дочкою та матір’ю, щоб врятуватись від революційного психозу та ризику втрапити за ґрати.
Жінка чітко усвідомлювала: якщо затримається в Білорусі ще на тиждень, то втратить розум.
– У мене тонка психічна організація, і мені все це далося дуже нелегко. А якщо я втрачу розум, то моїй сім’ї не буде чого їсти, не буде грошей, тому що я працюю сама на себе, – говорить у коментарі Фактам ICTV Марина Шукюрова.
Удома вона була відомою співачкою та активісткою, яка що десять років працювала з опозиційними політиками, навчаючи їх правильно працювати з голосом.
– У нас були дуже емоційні уроки. І мені стало дуже страшно, коли я зрозуміла, що записи збереглися в Zoom в офісах опозиційних політиків. У мене на збори було 24 години. Я просто придбала в інтернеті три валізи – собі, матері та доньці – й сказала їм, що ми збираємось, – пригадує вона.
Співачці вдалося купити квитки на літак, але вона дуже хвилювалась, що її не пустять на борт разом із рідними.
Чому саме Україна?
У той час, як у Білорусі почалася революція, Марина Шукюрова чітко розуміла, що місцем її прихистку стане Київ.
– Раніше я завжди приїздила сюди на концерти, фестивалі. І завжди відчувала різницю між рівнем свободи в Білорусі та в Україні. Щойно перетинаєш кордон, ви, українці, так усміхаєтесь вільно та відкрито, у вас тут дух перемоги, гідності та волі. Для мене велике щастя опинитися тут, бо вдома було неможливо жити.
В Україні ти можеш займатися політикою, малювати карикатури, говорити що завгодно про владу в незалежних та державних медіа й тебе за це не кинуть за ґрати. Мене вражає те, що в Києві ви можете підійти, наприклад, до Верховної Ради, й сказати щось неприємне про президента, і вам за це нічого не буде, – говорить білоруска.
На її переконання, білоруси, які вирішили втекти від режиму, обирають Україну, тому що це недалеко від дому й тут відома мова.
– Ви бачите, як багато спільного в білоруській та українській мові. Мені дуже подобається говорити білоруською, коли зі мною говорять українською мовою, – зізнається співачка.
Крім того, сюди в основному приїжджають ті, хто працює онлайн, тому що в Україні доволі складно працевлаштуватися. У Європі це зробити легше, але там потрібно знати інші мови.
В Україні Марина Шукюрова займається музикою, навчає людей онлайн.
– Я почуваюся вільною, мені нічого не загрожує. Я ніби вдома й щиро вдячна Україні за такий прийом. Тут так багато свободи для творчої людини, – зазначає співачка.
Ситуація в Білорусі
У Мінську, каже жінка, Олександр Лукашенко переписав закон так, що їхній історичний стяг біло-червоно-білий сприймається ніби фашистський.
– Ви можете сісти за ґрати тільки за те, що почепили сушитися спідню білизну та шкарпетки біло-червоно-білого кольору. Такого в Києві я не помічаю. Те, що відбувається в Білорусі, – це просто божевілля, – зізнається вона.
Зупинити поліція може й матір, яка веде дитину до школи в біло-червоному костюмі.
– Білоруси, які залишилися в країні, продовжують боротьбу, але їх весь час хитає від Ми переможемо! до У нас нічого не виходить! Там дуже тяжко через психічний тиск всюди, – пояснює вокалістка.
Чи схожі революції в Україні та Білорусі?
За словами Марини Шукюрової, Україна – це приклад того, чого може досягти Білорусь у своїй боротьбі. Жінка ретельно стежила за подіями в Україні, возила співвітчизникам, які жили в наметовому містечку на Майдані під час Революції Гідності, білоруські стяги.
– Ми так хотіли, щоб і в Білорусі сталось щось подібне, тому що за стільки років ми дуже стомилися. І ви, українці, показуєте нам такий чудовий приклад, – каже вона.
Революції в Україні та Білорусі, зауважує Марина Шукюрова, схожі, але й дуже різняться.
– Ви, українці, більш гарячі, і вас фізично більше, ніж білорусів. Білорусь – країна доволі невелика. Людей мало. Крім того, там значний тиск “Російської імперії” щодо контенту, тобто до того, що люди дивляться по телебаченню, що читають у газетах. Це все дуже впливає на менталітет, – наголошує вокалістка.
До того ж, значна частина політично активних людей за часи правління Лукашенка були витіснені.
– Критична маса активних, які залишилися, – це люди інтелігентні, виховані. Загалом це протистояння між двома типами ментальності. Перша – це совкова, заскорузла, стара, яка зовсім не працює в сучасному світі. А інша – це молоді люди, які пожили в європейських країнах, побачили, що може бути інакше.
Тому це схоже на розмову інтелігентної людини з гопником. Інтелігентний не може вдарити в обличчя, бо йому не дозволяє виховання. Такою для мене є білоруська революція. Хто гопник, ми здогадуємося, – говорить Марина Шукюрова.
Саме тому, стверджує вона, білоруси марять про те, що будуть вільними, самостійними, незалежними.
У мріях про світле майбутнє активно підтримують одне одного.
– Ми – як велика сім’я, яка переживає горе. Допомагаємо співвітчизникам знайти юристів, вирішуємо питання щодо проживання, даруємо одяг для дітей, передаємо їжу, надсилаємо кошти, – розповідає білоруска.