Актуальність розвитку екологічного страхування в Україні зумовлена великою кількістю техногенних аварій та екологічних катастроф, а також необхідністю впровадження комплексної системи захисту для громадян і юридичних осіб внаслідок настання непередбачуваних подій. Крім того, Україна має міжнародні зобов’язання щодо зменшення викидів у атмосферне повітря відповідно до угоди про Асоціацію з ЄС та Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.
Про це повідомила заступниця голови Екокомітету, депутатка Верховної Ради Олена Криворучкіна, одна з авторок законопроекту Про екологічне страхування та гарантії відшкодування шкоди, завданої внаслідок діяльності, що становить підвищену екологічну небезпеку № 6018-2.
"Сьогодні в Україні більшість виробничого та переробного устаткування має критичний знос по ряду галузей (металургія, видобувна, хімічна, енергетична, машинобудування). Це призводить до збільшення ризику заподіяння шкоди життю, здоров’ю та майну громадян та юридичних осіб, а також навколишньому природному середовищу. При цьому підприємств, які дійсно впроваджують програми екологічного захисту, направляють інвестиції на модернізацію та переоснащення виробництва, на жаль, не так вже й багато", - розповіла Олена Криворучкіна.
Експертка зазначила, що поточна система стягнення збитків з підприємства-забруднювача є настільки недосконалою і складною, що навіть досудовий процес розтягується не на один рік. І потерпіла особа залишається "один-на-один" із таким підприємством, його юридичним департаментом і численними адвокатами. Тому результат такого спору завжди був очевидний. Відтак, законопроект передбачає системний захист таких потерпілих осіб.
Зокрема, законопроект №6018-2, розроблений Комітетом з питань екологічної політики та природокористування, впроваджує для підприємств, які здійснюють екологічно небезпечну діяльність, фінансове забезпечення щодо потенційних збитків, які вони можуть завдати. Наприклад, договір екологічного страхування або договір банківської гарантії.
До небезпечної діяльності відносяться:
- Підприємства, що віднесені до високого ступеня ризику забруднення природного навколишнього середовища (водоканали, гірничо-збагачувальні комбінати, шахти тощо).
- Підприємства з виробництва, переробки та іншої діяльності, що пов’язана з хімічною безпекою (вироблять або зберігають хімічні речовини).
- Підприємства, які зберігають або використовують пестициди та агрохімікати (торгові підприємства, сільськогосподарські та фермерські підприємства).
- Підприємства з управління об’єктами підвищеної небезпеки (АЗСи, нафтопереробні заводи тощо).
- Підприємства, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів (транспортні компанії, приватні перевізники).
- Підприємства з розробки родовищ нафти, газу та вугілля (нафто- і газодобувні компанії, компанії по розробці свердловин тощо).
- Оператор ядерної установки (Енергоатом).
Нагадаємо, що законопроект є альтернативним до проекту Закону України "Про екологічне страхування" № 6018-2, розробленого Кабміном на виконання Указу Президента України від 23.03.2021. Останнім було введено в дію Рішення РНБО "Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації". У документі одним з ключових завдань визначено розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України проекту закону щодо екологічного страхування.
Серед авторів законопроекту № 6018: депутати Верховної Ради ІХ скликання – Олена Криворучкіна та Юрій Корявченков.