Полковник США у відставці Джонатан Світ та економіст та історик Марк Тот вважають, що для президента РФ Володимира Путіна наближається так зване “роздоріжжя” між тимчасово окупованими Кримським півостровом та Донбасом.
Так, вони зазначили у статті для видання The Hill, що те, що почалося як “мафіозний напад” на Донбас з його природними ресурсами, тепер ставить під загрозу стратегічний контроль, який Росія має над Кримом.
На їхню думку, Путін тепер стоїть перед важким вибором. Йому необхідно або звузити увагу на Донбасі, щоб продовжувати замирювати своїх олігархів, паралельно роздаючи українські території та природні ресурси, або ж зосередитись на обороні Кримського півострову, від якого залежить панування РФ у Чорному морі.
Втрати на війні в Україні суттєво звузили військовий потенціал РФ, що заважає одночасно займатись обома окупованими регіонами, принаймні в короткостроковій перспективі.
Це протистояння метафорично називають “Капоне проти Петра Великого” – чи стане Путін поводитись як мафіозний картель, або – як той, хто будує імперію.
Однак він може не отримати ні того, ні іншого, якщо Україна та західні союзники переможуть у цій війні.
Автори статті звертають увагу на те, що наразі військові стратегії Путіна в Україні були продиктовані насамперед мафіозними амбіціями – захоплення Донбасу дозволяло підживлювати корупцію у власній країні.
Вони відкидають твердження Путіна про те, що його війна покликана “рятувати” російськомовне населення. Насправді мова йде про запаси природного газу, поклади рідкоземельних мінералів, що знаходяться на Донбасі.
Видання нагадує, що Україна – на четвертому місці у світі за загальною оціночною вартістю природних ресурсів. Це майже 15 мільярдів доларів щорічного довоєнного видобутку та потенційна невикористана сукупна вартість “до 7,5 трильйонів доларів”, пишуть автори.
У ці величезні багатства природних ресурсів входить найбільша в Європі кількість відновлюваних рідкоземельних ресурсів.
Мова йде, зокрема, про церій, ітрій, лантан і неодим, які використовують у виробництві екранів телевізорів, алюмінієвих і магнієвих сплавів, радарних фільтрів, об’єктивів камер і магнітів.
Крім того Україна має другі за величиною у Європі запаси природного газу, основна частина яких залягає саме на Донбасі. Це потенційна “винагорода” для Путіна у розмірі 1,1 трильйона кубометрів.
Видання нагадує, що стиль керівництва Путіна в усі часи був орієнтований на природні ресурси, від чого страждали інвестиції у розвиток та високі технології.
На думку авторів, прикладом цього може бути розвиток Північного морського шляху та залежність від західноєвропейських економік для забезпечення потреб Росії у цивільному та військовому високотехнологічному обладнанні.
Плюси стиля Путіна в тому, що природні ресурси легко передати підлеглим мафіозі, а за потреби – відібрати їх у них за нелояльність.
Світ та Тот вважають, що наразі Путін зосереджений в першу чергу на Донбасі. Війська РФ продовжують штурмувати маленькі шахтарські та промислові міста – як-то Вугледар, Бахмут та Білогорівка, зазнаючи колосальних втрат.
Путін також може вважати, що Донбас може стати способом спокусити Туреччину відокремитись від партнерів по НАТО. Так, він хоче використати “економічний гамбіт” – отримати українські запаси газу і побудувати звідти трубопровід у Туреччину задля подальшого світового транзиту.
Зазначається, що схоже на те, що президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган готовий підстрахуватись на випадок програшу України, і піти на те, щоб його країна стала регіональним хабом – “найкращим маршрутом перенаправлення поставок газу до ЄС”.
Така гра – класичне гангстерство у стилі Капоне, пишуть автори статті. Путін хоче заплатити турецькій “поліції”, щоб та дивилась в інший бік, поки його олігархи набивають кишені.
Таким чином, як хоче вірити Путін, у виграші будуть усі, крім російських бандитів і солдат строкової служби, які гинуть на Донбасі.
Одержимість Кремля Донбасом – ризикований крок, що робить вразливим Кримський півострів. Так, генерал-лейтенант армії США у відставці Бен Годжес вважає, що Крим є “вирішальною територією” у військовому плані. Війну в Україні можна виграти або програти на Кримському півострові, а не на Донбасі.
Зазначається, що якщо Москва втратить контроль над портами та аеродромами в Криму, це більше не дозволить Кремлю домінувати в Чорноморському регіоні.
Військові об’єкти півострова є критично важливими з точки зору забезпечення російських сухопутних сил на півдні окупованої України та підтримки тактичного тиску на українське портове місто Одесу.
Крім іншого втрата Криму, особливо якщо Україна після цього стане частиною НАТО, загрожуватиме РФ в Азовському морі та навколо нього.
Але замість того, щоб рішуче зменшувати загрози півострову, Путін продовжує нарощувати втрати на Донбасі, що викликає відверті сумніви уже навіть у російських пропагандистів та військових блогерів.
Надмірна сконцентрованість Путіна на Донбасі ослабила здатність Москви швидко перекинути сили до Криму. Логістика залишається слабкістю РФ ще від початку війни, тож якщо війська РФ раптом знадобляться на півострові, вони будуть вразливі до перехоплення HIMARS, які українські захисники використовують дуже ефективно.
Схоже на те, що Захід і Вашингтон відчувають цю стратегічну можливість: НАТО надсилає більше озброєння в Україну і погодило танки Leopard 2, а також направляє наземні бомби малого діаметра та розглядає можливість надання винищувачів-бомбардувальників.
Автори підкреслюють, що мішень на спині Криму стає все більшою – як і на самому диктаторові Володимирі Путіні.