До війни режисери казали, що за кращим майбутнім треба їхати в Москву – інтерв’ю Анастасії Цимбалару

Третій сезон іронічного детективу  стартує на ICTV2 уже 14 березня. Напередодні прем’єри акторка Анастасія Цимбалару розповіла Фактам.Life про схожість зі своєю серіальною героїнею, найскладнішу роль у кар’єрі та допомогу ЗСУ.

– Як ви допомагаєте ЗСУ за понад рік повномасштабного вторгнення?

– Дуже радію, що практично кожна медійна особистість разом зі своєю аудиторією не залишилися осторонь і з перших днів війни почали активно вести волонтерську діяльність.

Перші місяці, коли я була особливо розгублена і не знала з чого почати, ми з родиною допомагали нашим військовим фінансово. Але вже весною зрозуміли, що можемо набагато більше, якщо долучити й заохотити інших людей доєднатися до нас.

Так нам із чоловіком вдалося організувати акторський рух – ActLots, де задіяно понад 140 акторів з усієї України. За цей час ми для військових лікарів, кілька пікапів, продовжуємо купувати амуніцію, у новорічні свята відправляли діткам із малозабезпечених сімей подарунки. Зараз продовжуємо свою діяльність і сподіваємося не зупинятися й після нашої перемоги.

– Чи багато у вас спільного з вашою героїнею у серіалі Дільничний із ДВРЗ? Характер, поведінка, рішення?

– Розкрию секрет: Саша – абсолютна я. Може тому мене й обрали на цю роль. Вона рішуча, та водночас дуже тендітна і ніжна дівчина, та в необхідний момент може проявити жорсткий характер. Вона веде Бондаря за собою, тож втілити цю героїню було зовсім не складно.

– На вашу думку, 3-й сезон Дільничого з ДВРЗ стане найкращим серед усіх сезонів проєкту?

– По моїх відчуттях – точно. Вже вибудувалася дуже цікава лінія персонажів, у глядача з’явилися свої улюбленці, актори працювали у задоволення, кожен зрозумів свого персонажа і привносив у нього щось своє. Дуже хочеться, щоб ця історія тривала ще не один сезон, бо прощатися з нашими персонажами актори геть не готові.

– Якою була найскладніша роль у вашій кар‘єрі?

– Кожен проєкт був складним по-своєму. Інколи доводилося грати персонажів, зовсім не схожих на мене в реальному житті, але тому й цікаво. До кожної історії ставлюся дуже відповідально, тому виділити якийсь один проєкт не можу.

Минулої зими в мене були дві великі історії, які знімалися три місяці, тож я працювала без вихідних по 12-14 годин на день.

Мабуть, ці роботи були важчі морально, але результат поки що ніхто не бачив і є вірогідність, що проєкти так і залишаться на полицях. Але зараз так сумую за знімальним майданчиком, що така дрібниця, як втома, зовсім не бентежить.

– Чи писали вам “колеги” з РФ понад рік повномасштабної війни? Може, пропонували роботу в РФ?

– За час повномасштабного вторгнення жодного повідомлення чи дзвінка наша сім’я не отримувала. Та й ми не маємо жодного бажання розмовляти. Все стало дуже однозначно буквально у перші кілька днів, знято усі маски і стало зрозуміло, що нема чого очікувати від цих “людей”.

До війни багато режисерів казали, що мені в Україні нема чого робити, треба їхати у Москву, там чекає краще майбутнє у професії. Але бажання їхати й реалізовуватися десь там ніколи не було. А війна лише ще раз продемонструвала, що кращого місця для кар‘єри і свого майбутнього, ніж рідна країна, я не знаю. Тож, наближаємо перемогу, а далі – відроджувати українське кіно і народжувати нових українців. Вдома!

Дивіться третій сезон серіалу Дільничний з ДВРЗ із 14 березня з вівторка по четвер о 20:00 на телеканалі ICTV2.