Стародавні греки будували свої храми на лініях розломів земної кори: навіщо вони це робили

Професор Ієн Стюарт припускає, що лінії розломів, які виникли внаслідок сейсмічної активності в Егейському регіоні, могли сприяти підвищенню культурної значущості певних територій, що призвело до заснування знаменитих храмів і чудових міст. Раніше припускали, що Дельфи, гірський комплекс, відомий своїм міфічним оракулом, здобув популярність у класичному грецькому суспільстві завдяки священному джерелу і п'янким газам, що виходили саме з лінії розлому, пише GreekReporter.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Однак він вважає, що Дельфи можуть бути не поодиноким випадком. Дослідник припускає, що інші давньогрецькі міста, зокрема Мікени, Ефес, Кнід та Єраполь, могли навмисно побудувати в безпосередній близькості до ліній розломів і землетрусів, пояснюючи свій вибір місця розташування цими геологічними факторами.

У дослідженні професор Стюарт висвітлює кореляцію між активними лініями розломів, сейсмічними подіями та стародавніми містами в Греції та західній Туреччині. Враховуючи поширеність розломів земної кори і велику кількість зруйнованих поселень в Егейському регіоні, такий зв'язок не здається несподіваним.

Слід зазначити, що численні розломи земної кори не просто порушують інфраструктуру давньогрецьких поселень, але й безпосередньо перетинаються з їхніми найсакральнішими спорудами.

Наприклад, давньогрецьке святилище Дельфи зруйнував землетрус у 373 році до н. е., і лише після цього його храм відновили безпосередньо на тій самій лінії розлому — показовий випадок, який підтверджує цю теорію.

Ба більше, існують розповіді про людей, які досягли статусу оракула, спустившись у підземний світ. Деякі коментатори стверджують, що ці історії могли бути натхненні печерними системами або гротами, утвореними сейсмічною активністю, яка слугувала тлом для таких міфічних наративів.

Високу сейсмічну активність Греції можна пояснити її розташуванням у регіоні, схильному до таких явищ. Розташована у східному Середземномор'ї, Греція знаходиться у складній прикордонній зоні між Африканською та Євразійською плитами. Північна частина країни лежить на Євразійській плиті, а південна — на Егейській.

Плита Егейського моря рухається на південний захід відносно Євразійської плити зі швидкістю приблизно 30 мм на рік, тоді як Африканська плита опускається на північ під плиту Егейського моря зі швидкістю близько 40 мм на рік.

Така геологічна конфігурація призводить до двох різних тектонічних стилів: розтягування вздовж зон розломів зі сходу на захід і насувна тектоніка вздовж зон розломів з південного заходу на північний схід у західній і центральній Греції, Пелопоннесі та північній частині Егейського моря, а також стискаюча тектоніка в південній частині Егейського моря, що простягається до Іонічних островів.

Варто зазначити, що хоча більшість землетрусів у регіоні не призводять до руйнувань або травм, вони відіграли значну роль у формуванні ландшафту та культурної спадщини давньогрецької цивілізації.

Раніше Фокус писав про древню цивілізацію, де не існувало ні царів, ні правителів. Однак у свій час вона займала найбільшу територію серед інших царств та вирізнялася величною архітектурою, заможними мешканцями, розвиненими системами писемності, водопроводу і лазні, розгалуженою торговельною мережею та стандартизованими мірами і вагами.

А також ми розповідали про загадкову цивілізацію, що палила своє майно перед тим, як зникнути повністю.