Незвичайні новини надійшли із Черкаської області: там, за словами мисливствознавця Центрального лісового офісу Сергія Щасливого, з’явились нові для цієї місцевості тварини – шакали. За словами спеціаліста, флора і фауна Черкащини зазнала змін, збільшилась популяція цих тварин, бо вже тривалий час діє заборона на відвідування лісів.
Повідомляється, що шакалів почали помічати на територіях приватних господарств. Нібито цей не звичний для наших територій хижак може нападати на людей, тому не слід ходити до лісу.
І ця новина викликає одразу багато запитань. Чи дійсно в Україні зараз почала зростати популяція шакалів, а їхній ареал для проживання збільшуватися? Як це позначиться на екосистемі? Чи не зможуть шакали витіснити з наших лісів іншого, більш звичного хижака - вовка? І як давно шакали з’явились в Україні? Наскільки вони небезпечні для людей? За відповідями KP.UA звернулась до біологів.
Шакали були в Україні ще за козацької доби
- Шакали дійсно поступово розширюють свій ареал, але не тому, що немає полювання (через війну). В природі є механізми саморегуляції, і на шакала вони теж розповсюджуються – конкуренти, хвороби, паразити і т. д. А от що вони витіснять вовків, то це повна маячня. Вовків вбивали і вбивають мисливці. Вбиваючи вовка, мисливці звільняють екологічну нішу для шакалів. Природа не терпить порожнечі, - говорить Іван Русєв, доктор біологічних наук, начальник науково-дослідного відділу Національного природного парку "Тузлівські лимани".
Іван Русєв досліджував шакалів, що проживають на території «Тузлівських лиманів» (Білгород-Дністровський район Одеської області), протягом 2015-2020 років. Його наукова робота стосується того, як з’явився цей хижак в Україні і який вплив він здійснює на інші види тварин. До речі, в березні Іван Русєв опублікував смішне відео з Тузлівських лиманів, де шакал нахабно краде рибу у жовтоногих мартинів.
Появу шакалів в Україні почали фіксувати в 2000 році. Тоді вони почали приходити до нас зі сторони Румунії і оселялись біля Тузлівських лиманів, а звідти розійшлись по дельті Дністра і різноманітним лісовим урочищам Придунав’я та Причорномор’я. Шакал – тварина надзвичайно витривала. Може обходитись кілька днів без води, а всеїдний спосіб харчування дає йому можливість вижити у будь-яких регіонах. Тим паче, в умовах Тузлівських лиманів, багатих рибою і птахами. Звісно, що така тварина почала поступово захоплювати нові території.
Науковець-зоолог Микола Роженко запевняє, що перші шакали з’явились в Україні ще в 70-ті роки минулого століття. Він особисто чув тоді їхні голоси.
- Спочатку нам здавалось це явище нетиповим, загадковим і таке інше. Але ми потім навіть записали шакала виключно до інвазійних видів. Станом на сьогодні, вивчаючи це питання, я особисто схиляюся до думки, що мова йде про відновлення шакала на своїх споконвічних територіях, які належали йому приблизно у XVI-XVIII століттях, за козацької доби. Бо в козацьких літописах доволі часто згадується цей вид, його тоді називали «чекалка», і він був звичайним видом в межиріччі Дніпра і Дунаю. Тобто сьогодні ми можемо говорити про відновлення історичного ареалу шакала, який колись існував в цьому регіоні, - каже Микола Роженко.
Вчений пов’язує його розселення з глобальною зміною клімату. Шакал – теплолюбивий вид, він зустрічається в Африці й Середній Азії. Його розселення є глобальним міграційним процесом, який торкнувся й України також.
Шакал не нападає, а краде - ось рибу у птахів вкрав. Фото: facebook.com/rusevivan
Є вже в кожній області України
- Багато решток рослин зустрічається в його шлунку. Я досліджував ті шлунки і можу сказати, що там десь 50 на 50 рослинна і тваринна їжа. Якщо є можливість десь позбирати різні залишки їжі після відпочиваючих, після рибалок, він залюбки збиратиме. У нього інстинкт підбирача домінує над інстинктом хижака, - каже вчений-зоолог Микола Роженко.
Шакал дуже впевнено себе почуває на території України, адже йому сьогодні нічого тут не загрожує.
- Ніяких конкурентів фактично він не має. Можна потенційно розглядати вовка, але я не зовсім підтримую цю теорію саме тому, що у вовка і у шакала різні екологічні ніші. Шакал завжди поселяється в заболочених пониззях річок і руслах невеликих річок. А вовк – це виключно лісо-степовий звір. Звичайно, шакала можна зустріти і у степах, але його екологічна ніша – заболочені ділянки і великі за площею, - пояснює вчений. - Ви кажете, що він почав зустрічатись на Черкащині. Я вам скажу трішки більше: на моє глибоке переконання, він вже заселив абсолютно всі території України з 1998 року. Просто є території, де його ще не фіксували за браком фахівців. А ще його в природі важко відрізнити від здичавілого собаки. І багато туристів, навіть мисливців, невірно його ідентифікують. І поведінка його дуже схожа на здичавілого собаку. Він не боїться людини. До нього можна підійти на 20-30 метрів і навіть сфотографувати. Шакал сам дуже допитливий - буде розглядати, що це за людина, паніки від зустрічі у цієї тварини немає. Через це він і може поселятись навколо сіл і харчуватись домашньою птицею, кролями, може поцупити навіть ягня. На півдні країни це вже типове явище, і чисельність шакала буде збільшуватись доти, доки угіддя відповідають його вимогам. На Миколаївщині, Одещині, Херсонщині така проблема вже є.
Але слід розуміти, що вид цей досі є мало вивченим, бо шакал веде доволі прихований спосіб життя.
- Він адаптувався до екосистеми нашої держави. Він повністю пристосувався до наших біотопів (ділянка з більш-менш однотипними умовами існування – мікроклімат, наприклад. – Ред.). І чисельність його на сьогодні вже досить-таки велика. Не дивно, що його почали фіксувати у Черкаській області. Просто з’явилась людина, яка змогла його діагностувати у природі. Бо немає в Україні такої області вже, де б його не було. Навіть на Закарпатті вони вже живуть, - додає Микола Роженко.
Поведінка шакала і його реакція на людину також доволі цікаві
- Він дуже любить супроводжувати в плавнях рибалку, мисливця, туриста, сподіваючись, що ті залишать свої речі, а в них, як правило, 100% є те, що можна було б з’їсти. В мене було кілька таких випадків. Одного разу я лишив наплічник на 10 хвилин, відійшов, бо треба було залізти на дерево і оглянути в бінокль територію. А наплічник з речами і їжею лежав від мене десь метрах в 50-ти. Коли я спустився з дерева, то побачив, як шакал розірвав мій наплічник і все, що було їстівне – солоне, гірке - абсолютно все він з’їв. Я вже підійшов десь метрів на 20, він мене бачив, але лежав і продовжував спішно їсти, дивлячись на мене. Я замахнувся, почав кричати, він встав, відійшов метрів на 30 і продовжував на мене дивитись. Я до чого? Загрозу для людини він представляє тільки тому, що здатен в нас щось вкрасти. Він дуже обережний, він відчуває небезпеку і ніколи себе на неї наражати не буде, - додає Микола Роженко.
Шакал у Польщі, 2015 рік. Фото: uk.wikipedia.org
Шакал з вовком і лисицею фактично не конкурує
Дослідниця крупних хижаків Марина Шквиря зазначає кілька важливих моментів щодо поширення шакалів Україною.
- У шакала відбувається потужна природна експансія, і вже давно. Польща, Білорусь, країни Балтії, північ України – вже давно не новина. Заборона на полювання і таке інше може вплинути на характеристики активності, смертність тощо. Але це не те, що визначає експансію і розселення, - каже дослідниця хижих тварин Марина Шквиря.
Щодо того, чи зможе шакал вплинути на популяцію вовків, відвоювавши у тих територію, то пані Марина впевнена, що цього, скоріш за все, не відбудеться.
- У вовка, шакала та лисиці є спектр видів-жертв та кормів і біотопічні преференції. Вовк перекриває все, що їдять шакал та лисиця, але вони не перекривають весь спектр вовка. Всі три види благополучні, і ризиків витіснення я не бачу. Тим більше жодних прикладів такого розвитку подій немає, - заключила наша співрозмовниця. – Я особисто думаю, що більше питань буде по конкуренції між шакалом та єнотоподібним собакою. Але в цілому він впишеться, і проблема буде хіба на окремих територіях, на кшталт конкретного господарства з фазаном.