Росія хоче альянсу зі США та Європою? Що не так з фантазіями екс-радника путіна про "Велику Північ"

Днями екс-радник путіна Владислав Сурков опублікував статтю під назвою "Народження Півночі", в якій описує майбутнє світової політики після удаваної перемоги рф у війні з Україною. У фантазіях Суркова США, Європа та рф утворять альянс, в якому держава-терорист виступатиме "співлідером глобального тріумвірату", а сама "Велика Північ" являтиме собою спільний соціокультурний простір і "триєдиний північний геополітичний кластер".

Ймовірно, в росії забули приказку про те, що хоч скільки кричи "халва", в роті солодко не стане, тому продовжують фонтанувати сценаріями того, як переможуть Україну і приєднаються до сильних світу цього. "Передчуття Півночі вже позначилося на активізації використання терміну "глобальний Південь". А півдня ж без півночі не буває", – вражає залізною логікою Сурков.

Попри те, що нічого спільного з реальністю це графоманство не має, "Телеграф" спробував розібратися, чому раптом у Москві почали просувати ідеї про співлідерство з ворожим Заходом.

В Китаї жарт не оцінять

У своїй статті збитий льотчик російської політики Владислав Сурков визнає, що наразі повірити у досягнення "високого рівня конвергенції" між колективним Заходом та рф досить складно. Водночас автор вірить, що в результаті "бурхливої реакції синтезу цивілізацій все хибне випаде в осад, розчинення і Заходу, і Сходу у Великій Півночі".

По-перше, не зрозуміло, на яких підставах Сурков зарахував росію до цивілізацій.

По-друге, про "розчинення" якого саме Сходу йдеться? Невже екс-радник кремлівського диктатора не усвідомлює, що зазіхнувши на "розчинення" Китаю, москва ризикує "помножити на нуль" приблизно третину своїх неосяжних територій?

Відповідь на це запитання автор дає у наступній частині свого пророцтва: "На це вже пішли століття та піде ще чимало десятиліть. Так, нескоро. Так — "не в нашу зміну". (…) Шлях американців і європейців від параної до метаної довгий і звивистий, не скоро вони дозріють до правильного миру. Але нескоро не означає ніколи", – пише Сурков, ніби натякаючи, що розчиняти Схід буде хтось інший.

Попри те, що дана стаття не є офіційною декларацією про наміри кремля, вважати її виключно плодом фантазії Владислава Суркова не варто, вважає політичний аналітик Олексій Буряченко. За словами експерта, це симбіоз настроїв серед російських політичних еліт і намагання екс-радника володимира путіна повернутися до їх лав, генеруючи нестандартні ідеї.

"Дійсно, відсутність у цій концепції Британії, Індії, Близького Сходу, Середньої Азії та Китаю виглядає дещо дивно і навряд чи сподобається уряду останнього. Запитання викликає і згадка про Глобальний Південь, як про щось другорядне, адже кількість народонаселення і потужність економіки цих держав (які, до слова, становлять більшість у G20) заслуговують уваги. Загалом, описаний Сурковим тріумвірат без географічних кордонів виглядає як химера, створена для вкиду цих ідей в інформаційний простір. Таким чином політик намагається заробити собі очків перед режимом, ймовірно, розраховуючи на повернення у велику політику", – каже політолог в коментарі "Телеграфу".

Цілком передбачувано, у своїй статті Сурков згадав і про невдалу спробу росії приєднатися до НАТО. За словами автора, відмовивши рф у членстві в Альянсі (нібито через страх, що Москва може "заперечувати гегемонію Вашингтона та перехоплювати важелі впливу на молодших членів альянсу"), США втратили шанс на створення великого північного союзу ще на початку нульових, а ЄС досі залишається "не самостійним" і "розширеною версією Бізонії".

Насправді ж, саме розширення кордонів Північноатлантичного Альянсу і його потужна підтримка України є однією з причин загравання рф із ворожими державами. За словами Олексія Буряченка, в москві вкрай стурбовані, що тепер Захід не лише поставляє Україні зброю і надає економічну підтримку, а й всерйоз налаштований розгортати на нашій території виробництва військової техніки та озброєння.

Зокрема, підписати партнерські відносини з представниками української промисловості лише у Франції готові понад 20 компаній, що спеціалізуються на виробництві бронетехніки, артилерії, безпілотних літальних апаратів, кібернетичного та розмінного забезпечення.

"Представники так званого колективного Заходу остаточно визначилися з пріоритетами, створивши антипутінську коаліцію, і це неабияк спантеличило росію. Не маючи можливості вирішувати проблему предметно, в росії вдаються до інституційних бесід. Стаття Суркова направлена на демонстрацію ключовим державам-партнерам України того, що росія договороздатна і навіть готова "розділити світ на трьох". Своєчасність цих заходів зумовлена наближенням виборів у США, де окремі кандидати у президенти використовують "миротворчу" тему як частину своєї передвиборчої кампанії", – каже Олексій Буряченко.

Найабсурднішою частиною статті Суркова є тези про об'єднання через "одержимість лідерством" і "спільне коріння" лідерів майбутнього глобального тріумвірату – США, Європи та росії. Цікаво, що головним аргументом "за" реалістичність даної ідеї було обрано саме ті фактори, що роблять її неможливою.

Цілком очевидно, що ніякого спільного коріння США і рф не мають, а сучасна та демократична Європа ніколи не знайде точки перетину з авторитарною росією, яка дедалі більше скочується в тоталітаризм.