Пам'яті військового Івана Самовюка

Завжди піклувався про особовий склад і був готовий прийти на допомогу

Іван народився 9 жовтня 1991 році у Києві. Навчався в спеціалізованій школі з поглибленим вивченням англійської мови. 3 6 років захоплювався греко-римською боротьбою та тренувався разом із олімпійським чемпіоном Жаном Беленюком. Цим спортом хлопець займався аж до вступу в Промислово-економічний коледж НАУ і досяг рівня кандидата в майстри спорту. Проте через велике навантаження у навчанні заняття спортом довелося припинити.

Після закінчення коледжу Іван отримав вищу освіту за спеціальністю “Електронні системи” в Національному авіаційному університеті. Під час навчання також закінчив військову кафедру й отримав звання молодшого лейтенанта. Але про службу хлопець тоді навіть не думав. Натомість працював менеджером з продажу.

Після навчання Іван активно захоплювався бігом, був членом бігового клубу Squad UA Runners і постійно брав участь у різних напівмарафонах. Також пробіг марафон довжиною 42 км 195 м у Дніпрі.

Але найбільшою мрією Івана завжди була щаслива сім'я. Хлопець зустрів майбутню дружину Інну в магазині взуття. Він прагнув бути найкращим батьком і чоловіком.

Іван дуже полюбляв своє хобі – фотографування. Проте, за словами дружини, професіональну камеру так і не придбав, бо завжди хотів витрачати кошти на родину і свого 4-річного сина Дмитра.

Хлопець також мріяв про доньку. Хотів придбати будинок на природі і сімейний автомобіль, щоб мати змогу разом подорожувати Україною. Також готувався бігати ультрамарафони по всьому світу. Проте, як і для більшості українців, усі плани та мрії зруйнувала повномасштабна війна.

Оскільки "Сірко" мав офіцерське звання молодшого лейтенанта, його призвали до лав Військово-морських сил ЗСУ у травні 2022 року. Побратими Івана відзначають його відданість військовій справі. Попри відсутність військового досвіду до початку служби, він успішно пройшов смугу перешкод, отримав берет морського піхотинця та посаду командира штурмової групи в складі 137-го окремого батальйону морської піхоти.

Позивний обрав собі сам і повністю його виправдав: хлопець завжди цікавився історією життя кошового отамана Івана Сірка, його незламним духом і вчинками.

Штурмова група Івана з перших днів після завершення вишколу й злагодження брала активну участь у найзапекліших боях зі звільнення Херсонщини. Сам "Сірко" ніколи не зупинявся та не здавався і не полишав своїх побратимів. Під час артилерійських обстрілів часто ходив між позиціями, жартував і підбадьорював бійців, підіймав бойовий дух. 

“Я був із ним на полігоні в одному взводі. Такої світлої та чистої людини я давно не зустрічав. Він завжди піклувався про свій особовий склад і був готовий прийти на допомогу. Він був хорошою та гідною людиною. Я пишаюся тим, що служив поруч із воїном!”, – згадує Івана один із побратимів.

Штурмова група "Сірка" брала участь у звільненні сіл Іщенка, Білогірка, Давидів Брід та інших населених пунктів. Криваві та важкі бої за Давидів Брід тривали кілька місяців, при цьому сили ворога переважали. Проте українські військові зрештою звільнили населений пункт від окупантів. Але командиру не судилося побачити звільнення Херсона: 25 жовтня 2022 року Іван Самовюк загинув від смертельного осколкового поранення.

4 листопада 2022 року військового відспівали та поховали на Алеї Героїв Лук‘янівського кладовища у Києві.

Указом Президента № 467/2023 Іван Самовюк нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Вічна шана і слава Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Ivan Samovyuk