Громадяни України мають зрозуміти – без мобілізації ми не виживемо, наголошує сержант ЗСУ
Україна тяжко переживає початок року. Занадто багато "завислих" питань. І щодо допомоги від США, а також від Євросоюзу. І з законопроєктом про мобілізацію, який спрямований парламентом на доопрацювання уряду. Росія, користуючись деяким хаосом і у світі, і в Україні, атакує по всьому фронту.
Спікер Міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm, сержант ЗСУ Михайло Макарук розповів "Телеграфу" про помилки влади, військову ситуацію, а також про те, чому ми точно переможемо.
Про ситуацію на фронті
"Згідно з доповіддю головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного після інспекції лінії зіткнення, противник намагається вести атакувальні дії по всьому фронту. Але на деяких напрямках потрапляє у смертоносні пастки", — зазначає Михайло Макарук.
Він наголошує, що зараз у всіх на слуху наш плацдарм на лівому березі Дніпра на Херсонщині. Він утримується стараннями морпіхів, Сил спеціальних операцій та тероборони. Там знищується гігантська кількість особового складу та військової техніки супротивника.
"У районі Дворічної та Куп’янська на Харківщині російський наступ, який триває вже майже три місяці, фактично захлинувся. Противник знову і знову збирає батальйони у Бєлгородській та Курській областях – і кидає їх на фронт.
Ми ж їх активно перемелюємо, переважно завдяки вмілим діям операторів FPV-дронів та наших піхотинців, – розповідає сержант ЗСУ. – Аналогічна ситуація "буцання" йде у Запорізькій області – у районі Вербового та Роботиного. Складно на Донеччині. І в районі Бахмута, де росіяни щосили намагаються вийти до Часового Яру. І поряд з Авдіївкою. І у Мар’їнському районі".
За словами експерта, оскільки Сили оборони України не мають достатнього поповнення (і людського ресурсу, і бронетехніки, і снарядів), ми змушені відбиватися, а не йти у наступ, як хотілося б…
Перспективи, продовжує Михайло Макарук, залежать як від допомоги з боку наших союзників (озброєнням, боєприпасами), так і від проведення ефективної мобілізації (причому це не лише кількісний, а і якісний психологічний фактор стану наших бійців).
"В армії є відчуття, що нас покинули, — зізнався співрозмовник "Телеграфа". — Мовляв, воюйте до переможного кінця. А коли той "кінець" — ніхто не знає. Натомість ми знаємо, що мобілізація — це можливість ротації, отримання відпусток, якогось відпочинку для тих, хто воює вже майже два роки (а хтось і більше, адже війна на Донбасі не припинялася з 2014-го). Ми, хто на фронті, втомилися фізично, психологічно. Нам потрібне перезавантаження".
Про ситуацію навколо мобілізації
Головком ЗСУ Валерій Залужний чітко дав зрозуміти, що нам потрібне поповнення, нагадує Михайло Макарук. Як відновлення військових підрозділів, що діють, так і формування нових.
"Як саме проходитиме мобілізація – завдання політичного керівництва. Згідно з усіма законами, канонами, правилами – за мобілізацію насамперед відповідає верховний головнокомандувач, він же президент. А також – уряд і парламент. Військові ж починають працювати з людьми, які, відповідно до нормативних документів, призиваються за правилами, виробленими саме законодавчою та виконавчою владою", – пояснює експерт.
Громадяни України мають зрозуміти – без мобілізації ми не виживемо, наголошує сержант ЗСУ.
Він нагадує, що широкомасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022-го Росія розпочала приблизно 200 тисячами військових. На сьогодні, за словами Путіна, на українській землі перебуває 617 тисяч окупантів. Наша розвідка говорить про близько 450—470 тисяч. Але навіть якщо так – зростання більш ніж удвічі, порівняно зі вторгненням майже дворічної давнини. До того ж підрозділи РФ на більшості напрямків укомплектовані живою силою на 95%. І ми маємо реагувати адекватно, пояснює Михайло Макарук.
"Є ті, хто в нас досі говорить щось на кшталт "я не створений для війни". Відповім так – ви або захищатимете свою країну, або підете воювати проти неї, коли опинитеся в окупації. Або – у фільтраційний табір", — зазначає військовий.
Дії політиків, які місяцями не можуть вжити необхідних змін для ефективніших мобілізаційних заходів, він вважає, м’яко кажучи, безвідповідальними.
"Влада всіляко гальмує такий потрібний законопроєкт. Ніяк не реагує (включаючи верховного головнокомандувача) на нападки на військових з боку деяких неадекватних депутатів. І те, що Безугла, яка особливо відзначилася в цьому плані, написала заяву на вихід з фракції "Слуга народу", нічого не означає, поки її не зачитали у Верховній Раді та не ухвалили відповідне рішення.
А розповіді парламентаріїв про те, як вони переживають за військових, як люблять нашу армію, виглядають цинічною популістичною маячнею на тлі їхньої бездіяльності. Де законопроєкти про захист військовослужбовців, повернення військових у мирне життя? Держава намагається (і в неї не дуже виходить) робити все, щоб людина потрапила до армії. Але не намагається вирішувати таке важливе завдання, як адаптація військовослужбовців, що повернулися. Є проблеми з виплатами сім’ям загиблих, багато інших", – наголошує Михайло Макарук.
Про бізнес-складники
Речник InformNapalm здивований, що держава досі не перейшла на військові рейки. Що для приватного бізнесу так і не відкрили можливості виробляти патрони, снаряди тощо.
"Коли подібні можливості відкрилися для виробництва дронів, комплексів радіоелектронної боротьби – їх одразу побільшало на фронті. Але далі цього чомусь не йде. Не створюються умови для конкуренції. Тоді як зараз – саме час. Це важливо і армії, і бізнесу, і загалом країні", – упевнений Михайло Макарук.
Він нагадав, що під час масованого обстрілу 2 січня росіяни три ракети випустили по фабриці українського бренду M-Tac, який виробляє військовий одяг. Зупинивши на якийсь час процес виробництва класного екіпірування.
"І це — приватне виробництво, яке має популярність, тому що пропонує найкращу пропозицію в ракурсі ціна-якість. Для росіян це була об’єктивно важлива ціль. Для нас цей випадок — показник, чому потрібно давати преференції бізнесу, що працює на армію", — пояснює експерт.
Держсектор, за його словами, сам не впорається. І не потрібно намагатися проковтнути більше, ніж зможеш. Тим більше у такий час.
"Без волонтерських дронів, а також безпілотників, які поставляються, завдяки різним великим приватним компаніям, ми не вивеземо. І держава має нарешті розвернутися обличчям до бізнесу, який хоче і може робити більше для наших Сил оборони", – підкреслює сержант ЗСУ .
Про допомогу партнерів
Попри безліч складнощів, Михайло Макарук дивиться в майбутнє з позитивом.
"Ізраїль добиває ХАМАС. Американці та британці вдарили по хуситах. Це все – дзвіночки. У мене вселило оптимізм і повідомлення, що республіканці представили свій план, де акцент роблять не на підтримці України "стільки, скільки потрібно" (як робить адміністрація Байдена), а на підтримці, необхідної для перемоги над Росією.
І вони бачать таку допомогу у трьох пунктах, співзвучних з тим, що раніше озвучував наш головком Залужний. А саме: якнайшвидше надання ЗСУ критично важливої зброї; посилення санкцій проти путінського режиму; передача Україні 300 млрд доларів заморожених російських активів. До речі, щодо цих активів вже заворушилися і в Білому домі", – зазначає експерт.
Крім того, продовжує Михайло Макарук, Європа обіцяє, що навесні таки надасть нам весь мільйон снарядів, як і збиралася раніше.
Ще один позитив – все голосніше йдеться про необхідність створення спільної європейської армії.
"Так, є проблеми з наданням нам далекобійних ракет. Але, згідно з нещодавньою статтею в німецькій пресі, нам готові дати TAURUS і Міноборони, і Бундестаг. Все впирається лише в позицію канцлера Шольца, який досі боїться передати Україні ці крилаті ракети. Так колись було і з танками. Думаю – додавлять. Є новина і про готовність європейців закупити тисячу ракет для зенітно-ракетних комплексів Patriot. У тому числі для нас. Маємо швидку передачу нам Британією 200 ракет для ППО. У нас уже, схоже, працює італо-французький комплекс SAMP/T Mamba", — акцентує експерт.
На його думку, заява президента України про знищення завдяки західним далекобійним ракетам за один день 26 ворожих вертольотів та 12 літаків – це теж не для красного слівця. На такому рівні (а заява була зроблена 11 січня балтійським ЗМІ у Ризі) казки не розповідають, зазначає Михайло Макарук.
"Ну і те, що росіяни, які кричали, що у них ресурсів для війни вистачить на десятиліття, бігають з простягнутою рукою від Ірану до Північної Кореї, свідчить само за себе, – упевнений експерт. – Усі фактично визнали, що Росія, перш за все, стараннями українських дронів уже не контролює Чорне море. Як наслідок – турки, болгари та румуни уклали коаліцію з розмінування. А росіяни мовчки дивляться на це. І нічого вдіяти не можуть".
Турне Зеленського балтійськими країнами вже дало хороші результати (при тому, що багато чого, що стосується військової допомоги, логічно залишається за кадром).
"Британський прем’єр, як ми знаємо, приїхав до Києва не з порожніми руками, — продовжує Михайло Макарук. — Ми зміцнюємо зв’язки з Японією. І я сподіваюся, що ми незабаром почнемо отримувати допомогу від Південної Кореї, яка має одні з найкращих у світі артустановок, БМП, танків".
Допомагатимуть нам точно, зазначає експерт. І в США, і в Європі вже неодноразово сказали – чому. Інакше воювати доведеться їм. Тому що Росія, Іран, Північна Корея та Китай, відчувши слабкість Заходу, почнуть переділ світу виключно силою. З офіційно оголошеною Третьою світовою війною, яка неофіційно йде у нас не перший рік.
"До того ж американцям після ганьби в Афганістані, куди вбухали колосальні кошти і втекли, а створену ними армію та підтримувану владу таліби змели за лічені дні, другий такий іміджевий удар (у разі поразки України) точно не потрібен. Вони тоді перестануть бути гегемоном у рекламно-медійному сенсі. З усіма наслідками, що з цього випливають…" – констатує Михайло Макарук.