Масові розстріли були не лише в Києві: хто рятував євреїв під час Голокосту

Міжнародна спільнота щорічно 27 січня вшановує пам’ять жертв Голокосту. Це темна сторінка в історії людства, коли нацистським режимом холоднокровно було вбито мільйони людей, перш за все єврейського населення.

Пам’ятною датою обрали 27 січня, оскільки саме в цей день війська першого Українського фронту звільнили в’язнів одного з найбільших нацистських таборів смерті Аушвіц-Бінкернау. Рішення затвердили на Генасамблеї ООН у 2005 році.

Факти ICTV розповідають, де були найбільші масові страти єврейського населення в Україні та хто допомагав у порятунку євреїв в Україні.

Після підписання угоди про ненапад між СРСР та Німеччиною у серпні 1939 року, більш відомої як пакт Молотова-Ріббентропа, у вересні нацисти атакували Польщу. А через два тижні вояки СРСР перейшли польський кордон. Після цього на українських землях зосередилася чи не найбільша частка єврейського населення у Європі, що становила 2,7 млн осіб.

Згодом сторони диктаторів Сталіна та Гітлера підписали ще кілька договорів про дружбу, торгівлю та кордон. Але вони втратили чинність у червні 1941 року з вторгненням армії Третього Рейху до СРСР.

Напад був настільки блискавичним, що до листопада того ж року, по суті, вся Україна, яка тоді була у складі СРСР, потрапила під контроль Третього Рейху. На окупованих землях вони утворили Рейхкомісаріат України зі столицею в Рівному.

Ще у 1930 роках у термінології націонал-соціалістів виникло слово Untermenschen, що буквально означало “недолюдина”. Це расистсько-євгенічний термін, яким маркували євреїв, ромів, слов’ян та представників негроїдної та монголоїдної рас. На противагу ним протиставляли арійців (Herrenvölker).

Водночас, щодо слов’ян допускалася наявність “арійських” предків, тому таких представників можна було “германізувати”. Німці також розділяли слов’ян, вважаючи найближчими до себе хорватів, болгар та босняків. Нижче стояли чехи, українці, словаки та білоруси. А поляки, серби та росіяни були на останньому місці.

За роки Другої світової війни в Україні військами Третього Рейху та їхніми пособниками були вбиті понад 1,5 млн євреїв, серед яких жінки та діти. Нацисти ідентифікували їх перш за все за записами, використовуючи книги перепису населення, списки членів синагог тощо.

Де нацисти страчували євреїв в Україні

В Україні діяли дві спеціальні Айнзацгрупи – оперативні розвідувальні, військово-розвідувальні частини Служби безпеки, створені німцями у межах військ СС. Вони вбивали передусім єврейське цивільне населення, а потім і представників інших національностей.

Першим місцем євреїв в Україні став Кам’янець-Подільський. Станом на 1939 рік на території Хмельницької області проживали понад 121 тис. євреїв, що становило 6,3% усього (1 млн 739 тис.) населення. Найбільше єврейських мешканців було у Кам’янці-Подільському, Проскурові, Старокостянтинові та Шепетівці.

На початку німецько-радянської війни у липні 1941 війська 17-ї армії Вермахту зайшли на територію області. Винищення єврейського населення розпочалося з початку окупації. Перший випадок масового вбивства зафіксовано 6 липня 1941 року, коли німецькі солдати у містечку Купіль вбили 51 єврея.

Того ж місяця генерал піхоти німецьких військ Карл фон Рок видав низку наказів про створення на окупованих територіях української допоміжної поліції та про реєстрацію і візуальне позначення євреїв у зайнятих населених пунктах. Їх зобов’язали носити на верхньому одязі на грудях і спині жовті кола, в деяких випадках зірки. Ще через кілька днів видали наказ про концентрацію євреїв у гетто.

На першому етапі німці винищували працездатну частину єврейського населення, але вже у серпні від масових розстрілів гинули також діти та літні люди. Загалом із кінця липня до початку вересня 1941 року на території області відбулося до 30 таких масових розстрілів.

Найбільш криваві розправи були скоєні у Кам’янці-Подільському впродовж 26-28 серпня, коли було знищено понад 23 тис. місцевих і депортованих з Угорщини євреїв.

У столиці Рейхскомісаріату Україна Рівному упродовж двох днів 5-6 листопада 1941 року було вбито 17 тис. євреїв – майже все єврейське населення міста. Розстріл відбувся в урочищі Сосонки.

Масові розстріли відбувалися у Бердичеві (загинуло 14-15 тис. євреїв), Вінниці (10 тис.), Луцьку (14 тис.), Дніпрі, де за один день вбили 10 тис. євреїв. У жовтні 1941 року в Одесі румунською жандармерією за два дні 24-25 жовтня було вбито близько 25 тис. євреїв. У цій акції німецькі війська участі не брали.

Найбільшим злочином на території України стала страта єврейського населення у Бабиному Яру у Києві, де 29-30 вересня нацисти вбили 33 771 людину. Такі точні дані містяться у звіті Айнзацгрупи С. Єврейське населення міста зникло, а вижили одиниці.

Серед жертв також були члени Організації українських націоналістів, священники, радянські військовополонені, роми та пацієнти психіатричної лікарні. Пізніше, 22 лютого 1942 року німецькі війська розстріляли у Бабиному Яру поетку Олену Телігу. Днем раніше стратили її чоловіка Михайла та поета Івана Рошко-Ірлявського.

Загальна кількість загиблих у Бабиному Яру у період 1941-1943 років, за різними оцінками, становить від 70 тис. до 100 тис. людей. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль в ярах та ямах на краю поселень, де вони жили.

Хто рятував євреїв

Німецькі війська за порятунок євреїв карали смертю, причому всю сім’ю. Та попри це, українці були серед тих, хто найбільше в Європі рятував єврейські життя.

За даними ізраїльського Меморіального інституту Голокосту і героїзму Яд Вашем, було документально підтверджено, що 2 659 українців рятували євреїв під час Другої світової війни. Більше було лише поляків (7 112), нідерландців (5 851) і французів (4 130).

Серед українців першою, хто отримав звання Праведник народів світу, стала настоятелька греко-католицького монастиря Олена Вітер, яка переховувала від нацистів єврейських дітей. У Києві православний священник Олексій Глаголєв разом із родиною допомагав багатьом євреям в окупованому місті – надавав їм прихисток та допомагав забезпечити фальшивими документами.

Чималих зусиль до порятунку євреїв доклав глава Української греко-католицької церкви митрополит Андрей Шептицький. Разом із монахами він врятував десятки єврейських дітей, зокрема майбутнього рабина Військово-повітряних сил Ізраїлю Давида Кагане.

Відомо також і про порятунок єврейської дівчинки Ірини Райхенберг дружиною головного командира УПА Романа Шухевича Наталією. У Львові родина Райхенбергів мешкала з ними по сусідству, а після вбивства німцями її старшої сестри 7-річну дівчинку Наталія Шухевич переховувала у своєму помешканні.

Шухевич допоміг дівчинці виготовити документи на ім’я українки, змінивши їй рік народження та записавши її як доньку загиблого радянського офіцера. Після того, як Гестапо у 1943 році заарештувало Наталію, Роман Шухевич переправив Ірину до сирітського притулку при жіночому греко-католицькому монастирі за 30 км від Львова. Там Ірина перебувала до кінця війни, переживши німецьку окупацію і Голокост.

Загалом представники ОУН і УПА не раз допомагали переховуватися євреям і виготовляли для них документи, була налагоджена ціла дієва система. Тому десятки українських націоналістів стали Праведниками світу.