Злочини, яких не можна забути: п'ять важливих фільмів про найбільший нацистський табір смерті Аушвіц

Щороку 27 січня в усьому світі вшановують жертв Голокосту. Пам'ятну дату запровадила у 2005 році Генеральна Асамблея ООН. Саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили розташований в околицях польського міста Освенцим "Аушвіц".

Цю локацію вважають найбільшим нацистським табором смерті. Підраховують, що в Аушвіці знищили понад 1 млн євреїв. 27 січня 1945 року змогли звільнити лише трохи більш як шість тисяч – решту в’язнів німці встигли "евакуювати". Та все ж ця дата є символічною, адже нею позначено кінець функціонування найпекельнішого тогочасного місця.

Зараз на території колишнього табору працює музей. Це місце занесене до списку світової спадщини ЮНЕСКО, і покликане зберігати пам’ять про страшну трагедію. Тема геноциду євреїв не втрачає актуальності в мистецтві, зокрема в кіно, а Аушвіц нерідко стає майданчиком розвитку сюжету. OBOZ.UA згадує найзнаковіші фільми про фабрику смерті та розповідає про нові твори.

"Зона інтересу"

Попри очевидно сумну тему, ця стрічка стане однією з головних подій українського кінопрокату наступного місяця – вона вийде на великі екрани вже 22 лютого. Щонайменше її можна назвати "нашумілою": днями вона отримала 5 номінацій на "Оскар", до того 3 номінації на "Золотий глобус" і 9 – на премію BAFTA.

Події фільму розгортаються навколо коменданта концтабору "Аушвіц" Рудольфа Гьосса. Зі своєю дружиною вони створюють райський куточок для власної сім’ї: дім із садом і басейном, прийманнями гостей і вечірніми читаннями казок із дітьми. Все це – просто за стіною жахливої фабрики смерті.

"Зону інтересу" зняв британський режисер Джонатан Ґлейзер, виходець із єврейської родини. У цій картині він уміло досліджує природу "банальності зла" – саме таким поняттям заведено позначати бездумне виконання нелюдяних законів, спрямованих проти основ життя: головний герой фільму сумлінно виконує свою роботу, він є порядним громадянином свого суспільства і зразковим батьком, а його сім’я цілком переконана в нормальності всього, що відбувається, і звикла до гарного життя під крики й постріли, які лунають за парканом.

"Син Саула"

Ця стрічка 2015 року – блискучий дебют угорського режисера Ласло Немеша, який черпав своє натхнення з книги свідчень зондеркоманди Аушвіцу. Картина проторувала собі шлях від Ґран-прі Каннського кінофестивалю до "Оскара" за найкращий іншомовний фільм (тодішня назва категорії "Найкращий міжнародний фільм").

Стрічка занурює глядачів у страшну буденність Аушвіцу 1944 року. Головний герой фільму – в’язень-єврей, на ім’я Саул, який стає членом зондеркоманди – підрозділу бранців, якому нацисти доручали супроводження людей до газових камер, а також знищення трупів. Одного разу після труїння газом виживає хлопчик-підліток, у якому Саул впізнає свого сина.

Головну роль у фільмі виконав Ґеза Реріґ, угорський актор, поет і філософ, сирота, вихований у єврейській родині. Свого часу, задовго до створення фільму, саме студентська поїздка до Аушвіцу відкрила нову сторінку в його житті: він захопився хасидзмом, і після переїзду до США почав викладати у єврейській школі.

"Чемпіон Аушвіцу"

Біографічна драма режисера Мацея Барчевського розповідає історію польського національного героя — боксера Тадеуша Петшиковського, на прізвисько Тедді.

Події картини розгортаються у 1940 році, коли головний герой сходить із першого "потяга смерті", що прибуває до щойно створеного концтабору "Аушвіц". Помічаючи серед в’язнів знаменитого спортсмена, офіцери табору вирішують розважитись – і влаштовують бої на рингу з іншими бранцями. Ціна кожного бою – життя учасника.

На батьківщині стрічку зустріли тепло, зокрема, вона здобула 4 номінації на Польську кінопремію –  за найкращі чоловічу роль, операторську роботу, грим і роботу художника-постановника.

"Бухгалер Аушвіцу"

Канадський документальний фільм Метью Шойхета, присвячений гучному судовому процесу над 94-річним Оскаром Ґрьонінґом, причетним до вбивства 300 тисяч людей. Під час Другої світової війни він служив в Аушвіці, де завідував грошима та цінними речами депортованих. Він займався підрахунком грошей, знайдених у багажі в'язнів, сортував їх та відправляв до управління СС у Берліні.

У 2015 році "Бухгалтер Аушвіцу" був засуджений до 4 років позбавлення волі, однак помер у лікарні 2019 року, так і не потрапивши до в'язниці. Стрічка частково фокусується на етичних дебатах про те, чи є сенс у переслідуванні літньої людини за злочини, які вона скоїла понад 70 років тому.

Фільм отримав чотири нагороди Canadian Screen Awards у 2020 році як найкращий історичний документальний фільм або серіал, а також за найкраще редакційне дослідження, найкраще візуальне дослідження і найкращу музику в документальній програмі.

"Татуювальник Аушвіцу"

Ця добірка присвячена насамперед повнометражному кіно. Але не згадати цей серіал, який готується до виходу вже цього року, означало б пройти повз дуже помітну новину. "Татуювальник Аушвіцу" – майбутній 6-серійний проєкт, в основі якого лежить однойменний міжнародний бестселер (у світі продали понад 12 мільйонів примірників різними мовами) австралійської письменниці Гізер Морріс.

У центрі сюжету, в основі якого лежить реальна історія, – словацький єврей Лалі. Опинившись у таборі, він стає татуювальником, який відповідає за нанесення ідентифікаційних номерів на передпліччя в’язнів. Таке татуювання він мусить зробити і своїй землячці Ґіті, до якої в нього з’являються почуття.

Наразі відомо, що одну з ролей виконує голлівудська зірка Гарві Кейтель ("Кримінальне чтиво", "Піаніно"", "Таксист"). А серед композиторів буде дворазовий лауреат Премії "Оскар" Ганс Циммер – легенда кінематографічної музики, творець саундтреків до "Дюни", "Інтерстеллара" та мультфільму "Король-лев".