У Києві продовжують розглядати справу щодо захоплення заповідних земель Національного парку "Голосіївський" сім'єю колишнього начальника міліції Святошинського району Анатолія Миколайця. Позов до суду подала Святошинська окружна прокуратура, яка вимагає звільнити від самовільної забудови землі Святошинського лісництва, на яких розташований парк.
Чергове засідання відбудеться у четвер, 8 лютого, о 12.00 у Святошинському районному суді Києва. Суддя – Олександр Журибеда, позов подав керівник Святошинської окружної прокуратури.
Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZ.UA.
Власники ділянок
OBOZ.UA вже неодноразово писав про те, що родина колишнього начальника міліції Святошинського району Києва Анатолія Миколайця збудувала у Національному парку "Голосіївський" ресторан з альтанками.
Цей об'єкт на вул. Бударіна (зараз – Українського відродження) компанія ТОВ "Затишок і Ко", яка донедавна належала фірмі Анатолія Миколайця, отримала за судовим рішенням №2-2027 від 25.11.2010 р. Брянківського міського суду Луганської області, яке викликає сумніви.
Але не лише цей об'єкт опинився у володінні членів родини ексміліціонера.
Його син, Дмитро Миколаєць, за цим рішенням отримав ще 15 об'єктів нерухомості, і майже всі вони – у Святошинському районі Києва.
Це об'єкти з реєстраційними номерами:
- 913692680000 за адресою вул. Леся Курбаса, 9/1Г;
- 913682880000 за адресою вул. Леся Курбаса, 7/1;
- 913675780000 за адресою вул. Бударіна (Українського відродження), 3/1;
- 913639280000 за адресою вул. Зодчих, 34Б;
- 913633380000 за адресою вул. Зодчих 34/1;
- 913616880000 за адресою вул. Академіка Єфремова, 1/2;
- 913598380000 за адресою вул. Туполєва, 17/1;
- 913590380000 за адресою вул. Підлісна, 1/1;
- 913581380000 за адресою вул. Академіка Єфремова, 1/1;
- 913562380000 за адресою вул. Ірпінська, 63/5;
- 913549280000 за адресою вул. Академіка Єфремова, 1/3;
- 913535980000 за адресою вул. Володимира Покотила, 3/1А;
- 913514680000 за адресою вул. Леся Курбаса, 3/1Г;
- 913667080000 за адресою Бударіна 2/1;
- 913648880000 за адресою Бударіна 3/2.
Судова справа – невідомо де
Нагадаємо, що місто Брянка Луганської області розташоване на непідконтрольній території з 2014 року. У Єдиному державному реєстрі судових рішень немає рішення №2-2027 від 25.11.2010 р. Брянківського міського суду.
Розгляд справ, підсудних Брянківському суду, відбувався у Лисичанському міському суді (після повномасштабного вторгнення це місто опинилося в окупації).
Але ще влітку 2021 року редакція отримала відповідь з Лисичанського міського суду, у якій ішлося про те, що справи Брянківського міського суду Луганської області в Лисичанському міському суді Луганської області не отримували, місце перебування справ невідоме, автоматизовану систему документообігу введено там із 2011 року. І реєстрацію справи стосовно Миколайця Дмитра Анатолійовича там не встановлено.
Виходить, що "судова справа" перебуває невідомо де.
Однак перед тим, як внести нерухомість до державного реєстру у 2016 році, державний реєстратор мав офіційно перевірити наявність такого судового рішення. Для цього – вимагати копію рішення суду, завірену у Брянківському чи Лисичанському суді. Чи це було зроблено?
Мін'юст надіслав відписку
Державним реєстратором усіх цих об'єктів нерухомості у 2016 році була Сніжана Сергіївна Аврамченко з Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Києві.
Ми поцікавилися у Міністерстві юстиції України: чи перевіряла Сніжана Сергіївна перед реєстрацією існування такого судового рішення? Адже це її прямий обов'язок.
А у разі відсутності такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, чи запитувала вона копію такого рішення у відповідному суді? І якщо так, то яким судом надано інформацію?
Ну, а у разі відсутності даних про це рішення та його копії, чи може Мін'юст скасувати державну реєстрацію об'єктів нерухомості?
На наш запит ми отримали відповідь, підписану заступником міністра Євгеном Горовцем.
Конкретних відповідей на свої запитання ми так і не побачили у цьому листі, але уважно прочитали "лекцію" про те, якими правами наділені підрозділи Мін'юсту України.
Єдине, що ми винесли з цього листа, це підтвердження того, що Міністерство контролює діяльність у сфері державної реєстрації речових прав на нерухому власність. Також відомство проводить моніторинг реєстраційних дій, згідно із законом, та ухвалює обов'язкові до виконання рішення.
Якщо це так, виходить, що з боку Міністерства був недостатній контроль і не проводився моніторинг реєстраційних дій. А це вже службова недбалість посадових осіб, ст. 367 КК України. Цей факт має зацікавити правоохоронців та Офіс генерального прокурора.
До речі, нині Сніжана Сергіївна Аврамченко вже працює головною спеціалісткою відділу розгляду скарг у сфері державної реєстрації нерухомої власності Офісу протидії рейдерству.
І що цікаво, саме цей Офіс і готував відповідь на наш запит. То, може, своїх не здаємо?
Ми продовжуємо стежити за справою сім'ї колишнього міліціонера та розбиратися з їхньою нерухомістю у Києві. Суд у цій справі триває вже рік, наше розслідування– понад два роки. А родичі ексміліціонера знищують парк близько десяти років.