Щось середнє між "Іскандером" і "Точкою-У": експерт розповів, у чому небезпека іранських ракет

Військовий аналітик Олександр Коваленко прокоментував повідомлення Reuters про постачання РФ Іраном сотень боєприпасів, зокрема, близько 400 балістичних ракет, в тому числі Zolfaghar, і розповів про небезпечні деталі.

"Про постачання іранських балістичних ракет Fateh-110 і Zolfaghar Росії я чую з жовтня 2022 року, з різних джерел, але поки, так жодної ракети іранського виробництва по Україні застосовано не було. Але це "поки що". Адже і справді, Тегеран на прикладі Пхеньяна, безкарність поставок боєприпасів яким Росії стала показовою, міг піти на поставки", - відзначив аналітик.

Коваленко уточнив, звідки в Ірану певні ракети. За його словами, Fateh-110, яка має дальність польоту до 300 км і бойову частину масою до 600 кг, була розроблена на основі некерованої ракети Zelzal-2. Остання, в свою чергу була створена на основі Zelzal-1, яка і дозволяє уявити, що собою являє Fateh-110.

Як пояснює Коваленко, Іран обкладений санкціями і обмежений ракетними технологіями, тому розробка Zelzal-1 зрушила у нього "з мертвої точки, після того він отримав китайські ракети CSS-8. За словами експерта, CSS-8, так само відома як Project 8610 являла собою тактичну балістичну ракету класу "земля-земля" і була копією радянської ракети С-75, яка пристосована до нанесення ударів по поверхні. Відмінною особливістю цих ракет було здійснення пуску під нахилом. За словами експерта, Zelzal-1 навіть повторювала характеристики китайських ракет, а саме - дальність польоту до 200 км з масою бойової частини близько 500 кг.

При цьому, не тільки CSS-8 вплинула на розвиток ракетної програми Ірану. Коваленко стверджує, що Zelzal-1 увібрала в себе також особливості іншої радянської ракети - тактичної 9К52 "Луна-М".

"Таким чином, іранська ракетна програма це симбіоз радянських технологій, з китайською модифікацією, але як не дивись на цю субстанцію, це саме коктейль з 9К52 "Луна-М" і С-75, що в свою чергу говорить про те, що іранські вироби можуть мати ті ж уразливі місця, що і радянські анахронізми. Навіть незважаючи на умовну модернізацію", - говорить аналітик.

У той же час, він звертає на те, що Zolfaghar - продовження розвитку Fateh-110 з характеристиками, які разюче відрізняються. Наприклад, ця ракета, прийнята на озброєння в 2017 році, має дальність до 700 км. Чи реальна ця дальність польоту, поки невідомо, але показово її збільшення вдвічі. Аналітик вважає, що це свідчить про якесь стороннє втручання, допомогу ракетній програмі.  

"Крім того, дана ракета отримала систему наведення не тільки інерційну, але і GPS. З урахуванням санкцій, складно сказати, хто буде надавати Ірану GPS послуги, якщо... Якщо тільки мова йде не про ГЛОНАСС. Нагадаю, що на Shahed-136 Росія з недавніх пір стала встановлювати блоки ГЛОНАСС, що дозволило збільшити їх ефективну дальність польоту і точність. А тому не здивуюся, якщо ці блоки так само є і на Zolfaghar", - констатує Коваленко.

Але основною проблемою Zolfaghar для української ППО стане те, що ця ракета володіє бойовою частиною масою 579 кг, яка відділяється при заході на ціль. Саме ця "деталь" ускладнює її виявлення, відстеження та знищення. Наприклад, цільнокорпусні ракети ОТРК "Іскандер" в цьому плані перехоплювати простіше.

"Власне, іранські ракети це щось середнє між ТРК "Точка-У" і ОТРК "Іскандер", зі своєю специфікою. Розробка алгоритмів протидії нашими ППО проти них потребує часу, але було б набагато краще, якби наші партнери поспішили надати Україні ЗРК, здатні ефективно боротися з балістичними цілями, а саме - Patriot і SAMP/T. Фактично, проти України зараз воює об'єднане угруповання країн-ізгоїв", - заявляє аналітик.

Передача ракет Іраном Росії

За даними Reuters, Іраннадав Росії близько 400 балістичних ракет. Відзначається, що частина переданих ракет - з сімейства балістики малої дальності Fateh-110, Zolfaghar, які здатні знищувати цілі на відстані від 300 до 700 кілометрів.

Як повідомило джерело агентства, поставки почалися на початку січня після того, як угода була завершена на зустрічах в кінці минулого року між іранськими і російськими військовими і представниками служб безпеки, які пройшли в Тегерані і Москві.