Пустельна планета Арракіс із "Дюни" могла б існувати насправді: ось що кажуть вчені

Створена уявою письменника-фантаста Френка Герберта піщана планета Арракіс, на які відбувається дія романів та фільмів "Дюна", цілком могла б існувати в реальності і мати умови для проживання людей. Єдине виключення становлять гігантські піщані черв’яки із розмірами яких автор відверто перестарався.

Такого висновку дійшли експерти, з якими поспілкувалося видання Science News. Зокрема, кліматичний моделювальник з Брістольського університету в Англії Александр Фарнсворт разом із командою провели комп'ютерну симуляцію клімату на Арракісі, а палеонтолог хребетних з Державного університету Сема Х'юстона в Хантсвіллі (США) Патрік Льюїс оцінив біологічну реальність світу.

Фарнсворт із командою взяли за основу фізичні закони, які визначають погоду та клімат на Землі. У цьому є сенс, оскільки Герберт черпав натхнення для Арракісу з "певної напівнауки, яка вивчає дюнні системи на самій Землі".

Далі вони розвинули цей світ завдяки даним, які можна знайти у книгах Герберта, а також у "Енциклопедції Дюни".

Відомо, що атмосфера вигаданої планети схожа на земну, але має певні відмінності. В атмосфері Арракіса менше вуглекислого газу (близько 350 частин на мільйон проти 417 на Землі). Дюна також має набагато більше озону в нижніх шарах атмосфери: 0,5% газів в атмосфері порівняно з 0,000001% на Землі.

Саме останні фактор, за словами вчених, має вирішальне значення для розуміння планети. Оскільки озон є потужним парниковим газом, то саме він робить так, що атмосфера Арракіса є значно теплішою, ніж земна.

Разом із тим, для земних людей така кількість озону була б "неймовірно токсичною" і "майже смертельною", тож довелося б використовувати технології очищення повітря від озону.

Разом із тим, така кількість озону добре б захищала планету від шкідливого випромінювання її зірки Канопус, яка справді існує на нашому небі  (вона також відома як Альфа Карини), але в реальність немає планети.

Зірка Арракіса є значно гарячішаю за наше Сонце, а тому піщана планета повинна була б знаходитися значно далі від свого світила, ніж Земля.

Щодо клімату на планеті, то автори дослідження не знайшли підтвердження ідеї Герберта про існування крижаних полярних шапок, які підтаювали влітку. Їхнє моделювання показало, що температура на полюсах влітку сягала б 70°C, тож жодних шапок там взагалі б не було. Окрім того, погода на Арракісі надто суха, аби поповнювати льодові шапки взимку.

Також вчені вважають, що кращим місцем проживання для людей на планеті були б не середні широти і місця поблизу полюсів, які б страждали від екстремальної літньої спеки, а також дуже холодної зими з морозами до -75°C. Натомість тропічні широти Арракіса була б відносно приємнішою перспективою – тут максимальна спека сягала б 45°С, а у найхолодніші періоди було б 15°С.

Однак, тропіки на Арракісі славилися б ураганними вітрами, які регулярно засипали б мешканців піском і створили б дюни заввишки до 250 метрів.

Як зазначає Фарнсворт, це не робить Арракіс неприйнятним для життя людей, просто їм знадобилися б технології і велика підтримка ззовні, щоб доставляти їжу і воду.

Що ж до легендарних гігантських черв’яків, то вони, ймовірно, просто б не могли існувати. Відповідно до роману, їхні розміри сягали до 400 метрів, що створює певні проблеми.

Для безхребетних черв'яків проблемою є кисень, пояснив Льюїс. Черв'яки часто поглинають кисень через шкіру. Чим більша тварина, тим важче їй доставити кисень до внутрішніх органів.

Тож черв’яки з Арракісу мали б бути хребетними тваринами, як черв'яки Zygaspis з Африки на південь від Сахари. Але реальні земні черв’яки мають близько 20-30 сантиметрів завдовжки і до 7 міліметрів завтовшки.

Якби ж на Арракісі існували 400-метрові черв’яки, вони мали б бути суцільною кісткою, або ж їх просто розчавило гравітацією планети. На Землі існують величезні кити, але вони живуть у воді, яка вирішує проблему з гравітацією.

Льюїс припускає, що гігантські черв'яки Дюни могли б існувати, якби мали скелети з надлегкого матеріалу, який невідомий на Землі. Це дозволило б їм вирішити проблему із гравітацією. Але все ще лишалася б проблема із надзвичайно сильними м’язами, які б дозволяли такій гігантській істоті пересуватися. І навіть наявність таких м’язів створює нову проблему – вони б виділяли дуже багато теплової енергії, що точно було б катастрофою для істоти, яка живе на спекотній планеті.

Раніше OBOZ.UA розповідав про те, що на околиці Сонячної системи може ховатися викрадена мільярди років тому планета.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.