Пишатися вигаданим минулим – справа народів, в яких дуже погано з реальним теперешнім

Стрічка Фейсбука знає, що я люблю історію середземноморського регіону. І регулярно мені його підсовує. Це боляче.

По-перше, часто воно видає по принципу "от тобі те, на чому твоє око затрималось найбільше". Око ж часто затримується на абсолютній маячні. Просто тому, що ти не можеш зрозуміти, чи вони серйозно. Так, наприклад, тепер мені стрічка регулярно підкладає розповіді афроамериканців про те, що усі культури, хоч якось дотичні до Африки, завжди були "чорними". Від фараонів та карфагенян до маврських династій Іберії.

По-друге, завжди боляче заходити в коментарі. Там завжди є албанці, які за допомогою ста тисяч мемчиків стверджують, що вони є предками римлян, та північномакедонці, які стверджують, що Греції 200 років, а вони нащадки Олександра. Інколи вони лаються між собою. Поява ШІ, що генерує малюнки, додала дуель на спамі фантастичними зображеннями.

Деякі суперечки бувають дуже веселі. Особливо коли з них, травмовані фейспалмами, самоусуваються ті ж греки. Тоді виходить епічна заруба між албанцями, північномакедонцями та афроамериканцями на тему, чия ж була Клеопатра. Інколи добігають болгари. "Сімка же міст, сперечаясь, Гомера вітчизною зветься — Суми, Херсон, Конотоп, Київ, Харків, Одеса, Бердичів".

Так от, чому це важливо.

Всі ці герої, що захищають вигадану честь нації ШІ-малюнками в ці моменти виглядять ЖАЛЮГІДНО. Це, як то кажуть, лютий крінж, він же іспанський сором. Люди роблять повну ганебну фігню в щирому переконанні, що то є долг патріотичний, а соромно чомусь тобі. Вони так стараються вигадати своїй нації історичні звитяги, що й дитина зрозуміє — справжніх звитяг в нації немає, або вони про них не знають.

Що характерно, англійці чи французи такими бравурними вигадками вже давно не страждають. Пишатися вигаданим минулим — справа народів, в яких дуже х**ново з реальним теперешнім.

Втричі більший біль викликає, коли те саме роблять твої співвітчизники. Бо ти розумієш, наскільки ж повними, щирими, кулеподібними дебілами вони виглядають в очах іноземців, і як насправді дискредитують твою націю.

Саме це кожного разу мотивує невтомно спростовувати усю діч про трьохтисячолітню українську мову, державу з часів Трипілля та націю з часів Королівської стоянки. Звісно ж, вислуховуючи від пшеничновусих дідів, що ти просто не патріот, а зрадник та запроданець, бо ж конкурс наймилозвучніших мов ще у Велесовій книзі описаний.

Це не патріотизм. Це навіть не пропаганда. Це ганьба тупа, а тупій ганьбі у нас не місце. Хай краще ворог розповідає про "этруски — это русские", перемогу над китайцями вісім тисяч років тому та князя Георгія Даніловіча Чингісхана. Їм личить доля націй в стані занепаду. Нам — ні.

Джерело: пост Трегубова у Facebook