Українське кіно підсилює наше право на власну ідентичність — Пилип Іллєнко

Відмова від неефективної радянської моделі та створення акціонерних підприємств дозволять змінити моделі управління й врятувати кіностудії від занепаду.

Успішні українські кінопроєкти сприяють підсиленню позицій України в світі. Про це в своєму інтерв’ю виданню «Цензор» розповів ексголова Державного агентства України з питань кіно, актор, продюсер і кіносценарист Пилип Іллєнко.

«Поки ми не утвердимо право мати свою ідентичність за кордоном, нам і далі багато-хто буде казати: та ви просто припиніть воювати — і все», — зазначає Пилип Іллєнко.

На думку знавця кіно, головними досягненнями кіногалузі України протягом минулого року є збереження самої індустрії, зростання показників прокату українських фільмів попри всі негативні чинники, а також — Оскар для фільму «20 днів у Маріуполі». Разом із тим, Пилип Іллєнко окреслив і ті моменти, що потребують якнайшвидшого оновлення.

«Говорячи про політику в галузі державного управління, ми часто забуваємо про інфраструктурні речі. В Україні є величезна кінематографічна спадщина, якою ефективно, на жаль, ніхто не займається. От в Україні є державні кіностудії. Їх тільки в Києві – 4 фактично державних підприємства в галузі кінематографії, які знаходяться в стані повільної стагнації. І це питання не тільки до сучасної влади, а й до всіх попередніх влад, що якихось реформ, з цим пов’язаних, на жаль, не відбувається. Хоча навіть я, ще будучи головою Держкіно (тоді ці підприємства не відносилися до сфери управління Держкіно) пропонував способи вирішення подальшої долі державних кіностудій і взагалі державних підприємств в галузі кінематографії», — розповів Іллєнко.

Серед таких пропозицій — відмова від неефективної радянської моделі та створення акціонерних підприємств. Це, на думку Іллєнка, один із інструментів, що дозволить змінити моделі управління й врятувати кіностудії від занепаду.

«Сьогодні цих державних кіностудій багато. Вони займаються теоретично одним і тим самим (але насправді дуже по-різному), і в основному це якась така пасивна діяльність. В кращому випадку — здають в оренду свої приміщення. Добре ще, якщо це все відбувається згідно з чинним законодавством, — говорить Іллєнко. — Вони просто фізично руйнуються. Я неодноразово відвідував аналогічні структури у наших ближчих сусідів. Там вони давно працюють на західних ринках і на власний ринок, існують у форматі кіновиробничих фабрик».