Юнацька драма в атмосфері 90-х: чим бере новий фільм Тоні Ноябрьової "Ти мене любиш?"

Ця жіноча історія — про кінець 1980-х і початок 1990-х — про перші стихійні речові ринки, інфляцію, човникарів. Вона вийшла немов на противагу "Носорогу" Олега Сенцова, де представлено чоловічу версію того часу — з бандитами і кримінальними розбірками. Зазначимо, що прем'єра нового фільму відбулася на Берлінале, а грант на нього режисерка отримала в Каннах 2022 року. Стрічка перемогла в конкурсі Making way фестивалю Off Camera в Польщі. Фокус ділиться враженнями від допрем'єрного показу та зустрічі з Тонею Ноябрьовою.

За характером стрічка близька до фільму Катерини Горностай "Стоп-Земля" (2021). Навіть героїні схожі — 17-річні великоокі, русяві короткострижені дівчата. Тільки в Горностай показано старшокласників нашого часу, а в Ноябрьової в кадрі — дівчата та юнаки початку 1990-х.

Назад у минуле

Тоня досить дбайливо, не без ностальгічних ноток, відновила весь антураж Києва постперебудовного часу: стихійні речові ринки з блакитними джинсовими куртками в стразах і біло-зеленими турецькими светрами, довгими чергами по горілку та загальною загубленістю. Інтер'єри квартир — з неодмінними килимами і кришталем. Усе — автентично.

Батьки 17-річної Кіри були заможними на ті часи людьми. Тато — кінорежисер. Кіра — студентка першого курсу інституту кіно і театру ім. Карпенка-Карого. Тобто, вона — типова мажорка.

Розвалюється країна, економіка, кінематограф, у класах немає опалення. Але Кіра, як інфантильна і життєрадісна дитина, довго не звертала на це жодної уваги: мама годує, тато на "Жигулях" возить до інституту, де вона теж не надто переймається: не виженуть, адже тато — один із викладачів. І тут після занять підходить до неї одна довговолоса красуня-актриса, якраз у модній джинсовій куртці зі стразами, і тихо повідомляє, що в неї "стосунки" з татом. Навіщо? Мені досі незрозуміло! Але з цього моменту світ дівчинки руйнується!

У неї вистачило розуму не повідомляти цю новину вдома: мати поки що не в курсі. Уся картина тепер проходить у тіні цієї події.

Кіра намагається пуститися берега, у "доросле" життя. У неї з'являється 25-річний хлопець — лікар швидкої допомоги. З ним відбувається перший секс — сцена, яка, як на мене — кульмінація цієї картини. Нескінченні страхи дівчини із серії "напевно, це буде дуже боляче" закінчуються її здивованим вигуком: "Все? А що це було?". І ось, мовляв, про це, чи що, написані томи любовних книг? Тю! Ця сцена викликала найсильнішу емоційну реакцію залу. Я запитав Тоню після показу: наскільки тут точні деталі і чи важко було знімати цей епізод? На що режисерка відповіла під регіт залу: "Засновано на реальних подіях".

Проти всього, крім любові

Сама Тоня викликала симпатії публіки: вона дотепна, винахідлива, афористична. Їй притаманні риси характеру її батька — режисера і телеведучого Іллі Ноябрьова. Найбільшою статтею витрат у фільмі Тоня назвала купівлю прав на пісню Venus британського тріо Bananarama — це популярний ремейк 1986 року хіта 1960-х голландського гурту Shocking Blue.

Пісенька про владу Венери ("Я — твоя Венера") — нібито стрижнева лінія головної героїні, адже Кіра чіпляється до всіх із сакраментальним питанням: "Ти мене любиш?". Після розлучення батьків і смерті дідуся вона явно відчуває любовний "голод" — їй бракує цієї енергії.

Мінуси картини. Від головної героїні чекаєш якихось рішучих вчинків. Але вся її рішучість проявляється тільки в тому, щоб на зло мамі з татом "жити з Мішею" в кімнаті комунальної квартири. Дівчина-мажорка звикла брати, а коли відпали раптово два її головні годувальники — тато й мама — вона продовжує намагатися брати в інших. І запитання "Ти мене любиш?" можна перекласти і як "Якщо так, то що ти мені за це даси?". Хотілося б якогось яскравого вчинку Кіри, щоб вона подорослішала по-справжньому і викликала симпатії залу як особистість, що формується. Але такого вчинку, на жаль, не відбувається. Дорослішання йде за лінійною.

Плюси. Скрупульозно відтворено атмосферу початку 1990-х, зокрема від'їзди євреїв до Ізраїлю — на землю обітовану, оскільки УРСР, як частина Радянського Союзу, як крізь землю провалилася разом із величезною країною. Багато кумедних епізодів: наприклад, як Кіра обміняла кролика на годинник і гуляла з ним на повідку (що кролику, зрозуміло, зовсім не подобалося) або приготування головною героїнею супу для коханого — з кількох кісток.

Як точний зліпок свого часу фільм досить хороший. У фіналі героїня опиняється перед вибором. Яким? Не скажу — дивіться в кіно.

Зазначу, що виконавиця головної ролі Карина Хімчук непогано впоралася зі своєю вже другою роллю — після картини "Королі репу" (2021). За інформацією з медіа, після повнометражного вторгнення РФ в Україну Карина опинилася в Лондоні, де вдосконалює англійську, знайшла агента з акторів і намагається штурмувати англійський кінематограф. Здібності і перші успіхи у неї є.