Зонд NASA виявив дуже дивний об'єкт між Марсом і Юпітером: що з'ясували вчені

Автори нового дослідження, опублікованого в журналі Nature, змогли з'ясувати історію походження невеликого контактно-подвійного астероїда, який є супутником більшого каменю Дінкінеш, пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Космічний апарат "Люсі" зараз прямує до Юпітера для дослідження його троянських астероїдів, які перебувають на тій самій орбіті, що й газовий гігант. У листопаді минулого року зонд NASA наблизився до астероїда Дінкінеш розміром 720 метрів у головному поясі астероїдів між Марсом і Юпітером і несподівано для вчених виявив, що в нього є супутник, який отримав назву Селам.

Виявилося, що цей супутник, який знаходиться на відстані 3,1 км від Дінкінеша, має орбітальний період 52,7 години. Те, що у великого астероїда є супутник, не було дивним, адже таке явище спостерігалося і раніше. Дивовижним було те, що Селам складається з двох з'єднаних разом каменів розміром 210 і 230 метрів. Тобто цей супутник є контактною подвійною системою і подібний об'єкт вперше виявили в головному поясі астероїдів.

Відтоді вчені намагалися з'ясувати, звідки взявся Селам і виявилося, що відповідь міститься на поверхні астероїда Дінкінеш. Більший астероїд має подовжню западину, а також екваторіальний хребет, який огинає вісь обертання каменя. Учені вважають, що ці особливості поверхні є результатом масштабної катастрофи, яка сталася, коли обертання астероїда було прискорене внаслідок ефекту YORP. Він описує, як порівняно невеликий об'єкт, такий як Дінкінеш, може бути розкручений за рахунок поглинання, а потім повторного випромінювання сонячного світла.

Імпульс сонячних фотонів, які б'ють по поверхні, і теплових фотонів, які відлітають з поверхні, створюють невелику тягу, яка може штовхати астероїд. За тисячі років ця тяга може суттєво вплинути на обертання астероїда. Учені вважають, що ефект YORP призвів до збільшення обертання космічного каменю до сьогоднішнього одного оберту за 3,7 години.

Автори дослідження з'ясували, що відцентрова сила, яка виникала на Дінкінеші, змусила частину його речовини відірватися від поверхні. З цієї речовини було створено кільце з уламків навколо екватора астероїда. Тому з'явилася западина на його поверхні. Частина уламків потім впала назад і створила екваторіальний хребет.

Уламки, які залишилися кружляти навколо астероїда, згодом з'єдналися і сформували одразу два супутники. Щойно сформувалися дві половинки астероїда Селам, вони зближувалися, поки не опинилися так близько, щоб з'єднатися. Гравітація сприяла тому, щоб вони залишалися, як як єдине ціле.

Учені вважають, що контактна подвійна система виникала через відносно невелику швидкість зближення двох частин Селама. Якби швидкість була більшою, що дві половинки супутника Дінкінеша або перетворилися б на один камінь, або зруйнувалися.

Раніше цього року, як уже писав Фокус, астрономи змогли визначити вік астероїдів Дінкінеш і Селам.

Також Фокус докладно писав про те, що таке троянські астероїди Юпітера, чому Дінкінеш отримав свою саме таку назву і в чому суть місії апарату "Люсі".

Ще Фокус писав про те, що Великий вибух створив чорні діри розміром з монету і передбачається, що вони можуть бути загадковою темною матерією.