Рецензія на фільм «Джекпот!» / Jackpot!

15 серпня Prime Video презентував черговий фільм з Джоном Сіною — після легковажної нісенітниці «Рікі Стенікі» на сервісі виходить комедійний екшн «Джекпот!». У ньому компанію колишньому реслеру склали Аквафіна, Симу Лю та навіть епатажний виконавець Machine Gun Kelly. У рецензії нижче розповідаємо, чого ж насправді чекати від нового фільму з тим хлопцем у кадрі, котрий на церемонії премії «Оскар» не посоромився вийти на сцену голяка.

«Джекпот!» / Jackpot!

Жанр комедійний екшн
Режисер Пол Фіґ
У ролях Джон Сіна, Аквафіна, Симу Лю, Шон Вільям Скотт, Доллі де Леон, Machine Gun Kelly
Прем’єра Prime Video
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Після Великої депресії 2026 року влада Каліфорнії вирішує запустити лотерею, участь у якій припускає солідний джекпот — переможець може стати мільойнером, чи навіть мільярдером, і забезпечити собі безбідне існування до кінця життя. Є тільки у цьому святі одна заковика, яка полягає у тому, що щасливчику необхідно лишатися живим до світанку, адже згідно з умовами розіграшу будь-хто може влаштувати на нього полювання і таким чином присвоїти виграш собі. Єдине правило — не можна використовувати вогнепальну зброю.

Молода дівчина Кеті Кім прибуває до Лос-Анджелеса з метою продовжити свою акторську кар’єру, якою вона займалася у дитинстві, але змушена була припинити через особисті обставини. Вона навіть не здогадується про існування лотереї, але випадково реєструється у розіграші та неочікувано стає переможницею, через що усе Місто Янголів буквально намагається її прикінчити. На допомогу стражденній приходить захисник-фрілансер з дивовижною мускулатурою, і тепер їм удвох доведеться відбиватися від охочих до великого куша громадян.

Початковий титр «Джекпота!» ніби намагається виправдати свій жорстокий і абсурдний сетинг у дусі «Судної ночі», закликаючи глядачів ставитися до показаного з максимальною легковажністю. «Дехто називає це дистопією. Але такі люди — не веселі» — говориться у повідомленні.

Вже дебютна сцена, у якій епізодичний Шон Вільям Скотт виступає у статусі переможця лотереї, буквально кричить глядачу, що краще вимкнути кіно і зайнятися якоюсь цікавішою справою. З часом рівень безглуздя буде тільки збільшуватися. Але біс із ним, з тим безглуздям, бо навіть з нього можна вичавити щось смішне. Однак приводів для сміху, коли вже це позиціюється як щось комедійне, чомусь не знаходиться.

Головні герої марно кидаються з однієї локації в іншу, усі навколо метушаться, вовтузяться, кострубато б’ють одне одному пики, і ці, так би мовити, пригоди підкріплюються суцільно дегенеративними діалогами. Позамежний хаос, що відбувається на екрані, у найгіршому сенсі підриває мозок. При перегляді фільму є ризик відчути на фізичному рівні, як знижується рівень вашого IQ.

Серед численних метань можна розгледіти соціальну сатиру на класову нерівність, інфантильне захоплення персонажа Сіни Черепашками-ніндзя та маску, яка виринула тут десь із франшизи «Місія неможлива». Окремої згадки заслуговують бойові сцени, які намагаються виглядати безневинно і кумедно, але натомість виходять надзвичайно неоковирними.

В одному з епізодів у кадрі зненацька з’явиться місцева special guest star — чи то репер, чи попрокер, чи ще бозна-хто Machine Gun Kelly, але без цього безпорадного камео його кар’єра точно не постраждала б. Після марвелівського «Шан-Чі і легенди десяти кілець» щось не дуже добре пішли справи у Симу Лю, який за цей рік вдруге поспіль грає однотипного лиходія у призначеному для стримінгових платформ кіно (першим був «Атлас» з Джей Ло).

Вдвічі дивно отримати на виході такий халтурний продукт від Пола Фіґа, котрий раніше відмітився абсолютно притомними комедійними проєктами, такими як «Озброєні і небезпечні» (2013) та особливо «Шпигунка» (2015). Єдине хороше у його новій роботі — це те, що історія транслює меседж про цінність людського життя у нашому жорстокому світі. Але він нічого не вартий у сетингу дурнуватої псевдокомедії, перегляд якої — не менш жахливе катування, ніж необхідність постійно рятуватися від оскаженілого натовпу.