Червоні лінії Заходу. Зловив себе на думці, що ніколи не чув про червоні лінії Заходу. Про російські чув, про китайські чув, а про Захід – ні.
А от можливо, якби ці лінії існували, то ситуація була б явно іншою. В грі про червоні лінії виграє той, хто їх озвучує першим. Бо пізніше виходить, що друга сторона перебуває в ситуації або порушити ці лінії, або дотримуватись.
Давайте уявимо, що, наприклад, червоною лінією є знищення нашої цивільної енергетики. Це ж фактично геноцид, атака на мільйони цивільних, жінок, дітей, старих. І от Захід каже Путіну, порушиш цю лінію дозволимо бити вглиб. І Путін вибирає – порушить, ну то його ж попередили, це був його вибір.
Або, наприклад, Захід каже, якщо уламки чи БПЛА впаде на нашу територію почнемо збивати ракети і дрони на території України. І знову Путін вибирає, порушив лінію – отримав відповідь. Хто винен – Путін.
Зрештою, ось ще червона лінія. Або зупиняєшся і шукаєш миру, або розпочинаємо з Україною переговори про вступ у НАТО. З кожною такою лінією Путіна ставлять перед фактом вибору. І це набагато краще, ніж коли це робить Путін.
Але здається нам не пощастило не з Путіним, а із Заходом, який остаточно заплутався, що є його цінностями сьогодні.