Вузький коридор: Стратегія перемоги демократів на президентських виборах. Частина 4
Вузький коридор: Стратегія перемоги демократів на президентських виборах. Частина 4

Вузький коридор: Стратегія перемоги демократів на президентських виборах. Частина 4

Демократи, які побудували передвиборну стратегію значною мірою на питанні російсько-української війни, продовжують реалізовувати свій план, перебуваючи у дедалі вужчому коридорі рішень.

Продовжуємо аналізувати стратегію демократичної партії на президентських виборах – ключової події, через призму якої і потрібно розглядати процеси, що відбуваються у світі.

Один із поворотних моментів американської передвиборчої кампанії – це історія з невисуванням Байдена.

Після дебатів Байдена та Трампа демократи стурбувалися, що нинішній президент виглядав непереконливо.

Окремі представники демократичного Комітету навіть закликають замінити кандидата на посаду президента, поки ще є час.

Однак Джо Байден упирався, і вся верхівка демпартії, ліберальна преса і навіть голлівудські актори відкрито зверталися до Байдена з наполегливим проханням зняти свою кандидатуру.

Триразовий лауреат Пулітцерівської премії, журналіст Томас Фрідман написав у колонці для The New York Times: «Не пам'ятаю більш несамовитого моменту в американській президентській кампанії за все своє життя… Президент має відкрито заявити, що не висуватиме свою кандидатуру на переобрання… Якщо він [Байден ] це зробить, американці щодня вітатимуть Джо Байдена за те, що Дональд Трамп ніколи б не зробив — поставив країну понад себе».

Голлівудський актор Джордж Клуні закликав Байдена знятися з президентських перегонів: «Єдина битва, яку він не може виграти, — це боротьба з часом», - написав актор у колонці для The New York Times.

Портал Axios повідомляв, що вирішуватиме подальшу долю Байдена Дружина президента Джилл Байден, його молодша сестра Валері Байден і 85-річний Тед Кауфман, давній друг і постійний радник президента, а також невелика група радників Білого дому.

«Сім'я» зібралася і вирішила… йти!

Принагідно Джо потрапив у скандал на саміті НАТО, переплутавши слова talking і f*cking щодо дружини Столтенберга.

Тим часом Дональд Трамп, окрилений знаменням свого чудового порятунку після невдалого замаху, висунув кандидат у президенти.

Вся риторика Трампа і передвиборча кампанія в цілому була спрямована на «мочилово» немічного, старого, що вижив з розуму.

І на момент, коли Байден оголосив про те, що він сам не йде, а підтримує Камалу, єдиним старим у цьому передвиборній кампанії виявився сам Трамп.

Тепер ця зброя спрямована проти неї самої.

Не допомогло навіть розведення середнього віку президентської пари сорокарічний Венс.

Звичайно, знаючи про те, що Байден не піде на вибори, Трамп поставив би віце, наприклад Ніккі Хейлі або Марко Рубіо (він кубинського походження), спробувавши захопити ще й інші електоральні групи, аніж білих чоловіків.

Але змінити вже нічого не можна було.

Команда демократів дочекалася, коли Трамп припуститься непоправної помилки, і скористалася цим сповна.

Як у фільмі «Престиж» (2006) китаєць, який показував фокус із акваріумом, змушений був роками прикидатися калікою. Тільки заради цього фокусу! Все життя було підпорядковане цьому фокусу з акваріумом.

Байден повторив цей фокус. Хоч і не все життя, а лише останні роки півтора-два виконував роль старого, що вижив з розуму, що розвалюється на очах.

Якщо Стівена Спілберга штаб демократів запросив лише для того, щоб він поставив драматичну паузу з невисування Байдена, то браво!

Але, зважаючи на все, це ще не всі режисерські задуми.

У середині вересня Камала Харріс випустила передвиборчий ролик, у якому показувалися основні віхи історії України та висловлювання Трампе про Україну та Путіна.

Ролик розрахований на американців українського, польського та литовського походження і транслюватиметься у ключових штатах: Пенсільванії, Мічигані та Вісконсіні.

Таким чином, цим передвиборним ходом демократи ще більше прив'язали свою стратегію перемоги на виборах до результатів війни в Україні.

Але чому взагалі питання закінчення війни в Україні має стати важливим для американських виборців?

Головний аргумент скептиків «вузького коридору» для демократів полягає в тому, що в переліку питань, які цікавлять американського виборця, Україна перебуває наприкінці списку.

Але річ у тому, що основну частину списку вже «розібрано». Виборці з обох боків барикад вже визначилися з основних питань устрою внутрішнього життя США.

Залишилися ті, хто не визначився, і завдання обох партій їх «визначити», інакше вони просто не підуть на вибори.

Виграти вибори можна буде на питанні, яке лежить за межами перших рядків «списку».

Причому чинник війни в Україні можуть розіграти обидва опоненти.

Камала Харріс продовжує політику Байдена щодо заборони Росії, внаслідок якої Україна за допомогою США має «зупинити» Путіна.

Дональд Трамп обіцяє зупинити війну за 24 години шляхом укладання угоди.

Трамп битиме демократів за нездатність вирішити це питання. Самого ж Трампа звинувачуватимуть за передбачуваний принизливий мир із Росією.

Але Трамп не при владі – він може обіцяти все, що завгодно. А ось демократам війну в Україні «одягнуть на голову».

Тим більше, що Камалу та її штаб за мову ніхто не тягнув. Ролик із соняшниками, де вона обіцяє зупинити Путіна, може бути використаний проти неї, якщо не буде прогресу після закінчення війни в Україні.

Тому демократам потрібний результат. Причому такий, що буде: а) очевидним; б) недвозначний.

Але проблема в тому, що за Байденом Камала Харріс малює такий же неконкретний образ перемоги, що ставить демократів у дуже складне становище.

Від Штатів світова спільнота просто чекає миру – закінчення війни в Україні.

Демократів, по суті, поставили на розтяжку (чому вони самі чимало посприяли), і на них давитиме кілька факторів:

- Китай – запропонувавши свій план КНР чекає на помилки США щоб посунути їх з трону. Швейцарія та Угорщина приєдналися до вже тепер китайсько-бразильського мирного плану щодо врегулювання військового конфлікту в Україні. Китайсько-бразильська ініціатива знову набирає обертів і натомість те, що альтернативні плани не представлені чи мають широкої підтримки.

- Трамп – аналогічно не проґавить можливості розмазати конкурентів, якщо вони поступляться лідерством Китаю;

- Час – до виборів залишається місяць;

- Вибори – на них потрібно перемагати, інакше це може закінчитися погано для політичних кар'єр та свободи багатьох функціонерів із демпартії;

- Ціни на бензин усередині США – у світлі цін на нафту, що підскочили, через ескалацію на Близькому Сході;

- Стратегія Саллівана-Бернса - запропоноване рішення не повинно призвести до дезінтеграції РФ як ключового персонажа Нової холодної війни;

- Дипломатична змінна геометрія – рішення має укладатися у рамки нової архітектури глобальної безпеки та підтверджувати її ефективність;

- Об'єктивні можливості України – її кінцевий людський та військовий потенціал;

- Неприпустимість ядерної ескалації – рішення в жодному разі не повинно поставити під загрозу ядерну безпеку.

Тобто в адміністрації Байдена залишається місяць, щоби закінчити війну в Україні.

Перший заступник держсекретаря США Курт Кемпбелл заявив: «Зрештою, гадаю, є усвідомлення, що частину цього потрібно буде вирішувати за столом переговорів. І надія буде на те, що в якийсь момент у такому віддаленому майбутньому ми виявимо себе провідними дипломатичну взаємодію якогось роду».

Але чому Росія має погодитись на переговори?

РФ демонстративно ігнорує питання Курської області, вдаючи, що нічого такого не сталося – мовляв, робоче питання якось вирішимо.

Принагідно Росія продовжує рухатися на Донбасі і піти на переговори зараз – значить упустити ініціативу.

Курськ уповільнив просування росіян на Донбасі, але не зупинив їх. Мобілізація в Україні йде на повний хід, зброя передається, але особливих результатів не видно.

Отже, щоб Росія погодилася на переговори, їх треба шокувати. Буквально!

Тобто змусити Росію до переговорів можна лише силою. Це і є план Трампа.

Але для демократів уже діятиме низка обмежень – передача додаткової зброї вже нічого не вирішить, а виділення додаткових грошей не пройде через Конгрес. Тим більше, що Україні й так виділили військову допомогу на 7,9 млрд дол. до кінця року.

Тим часом західна преса пише про проблеми в українській армії і фронті, що розвалюється, на Донбасі. За словами The Times, ще 200 тисяч українців можуть мобілізувати до кінця року. Але виконати план заважають корупція, нестача кадрів та здоров'я мобілізованих.

Новий генеральний секретар НАТО Марк Рютте під час візиту до Києва заявив, що для України час не на її боці.

Тобто найважливіша зовнішньополітична обіцянка «зупинити Путіна» поки що лише обіцянка.

А часу – менше місяця…

Що можуть зробити демократи у «вузькому коридорі»?

10 жовтня Байден на базі Рамштайн зустрінеться з канцлером Німеччини Шольцем, президентом Франції Макроном та прем'єр-міністром Великобританії Стармером.

Навіщо Байден летить до Німеччини?

По-перше , якби Байден хотів просто поспілкуватися на високому рівні з головами Німеччини, Франції та Великобританії, то було б обрано більш громадянський формат.

Зустріч Байдена, Шольца, Макрона і Стармера заявлена ​​на американській військовій базі Рамштайн. Тобто формат є максимально мілітаризованим. І саме цей сигнал і ретранслює Адміністрація президента США.

По-друге , рівень представництва – беруть участь лише перші особи. Якби хотіли оголосити про передачу ста тисяч снарядів, для цього черговий Рамштайн пройшов би в штатному, навіть можна сказати рутинному режимі. Значить мова йтиме про щось важливе.

По-третє , це буде останній Рамштайн для Байдена як Президента. Значить він має бути у певному сенсі підсумковим. І знаковим, як для Байдена та демократів, так і для самого формату Рамштайну як первинної ланки нової глобальної архітектури безпеки.

По-четверте , зустріч проходитиме прямо напередодні виборів. В умовах, коли демократи та республіканці відмобілізували свій електорат, боротьба піде за тих, хто не визначився.

З урахуванням цих факторів, а особливо той факт, що до дня голосування залишилося менше 4 тижнів, можна припустити (виключно з політтехнологічної точки зору), що має відбутися певний процес, який повинен вплинути на переваги американських виборців, що не визначилися.

Причому процес має складатися із трьох послідовних подій.

Перше – 10 жовтня: зустріч на Рамштайні. Рішення та заяви, які будуть там зроблені, мають створити необхідне тло для наступних подій.

Друга – орієнтовно 20–22 жовтня: яскрава, емоційна, стисла в часі подія, пов'язана з російсько-українською війною, яка запускає наступну електорально значущу для американців подію.

Третє – орієнтовно 28 жовтня – 1–2 листопада: Суперподія Х.

Дати двох останніх подій, суто політтехнологічно, обчислюються за аналогією з попередніми успішними президентськими кампаніями демократів.

Якщо ж демократи не скористаються таким шансом, то підвернуть надзвичайному ризику своє політичне майбутнє. А вони, судячи з багатьох ознак, владу віддавати Трампу не мають наміру.

Автор:

Володимир Шевченко , політолог, доктор філософських наук

Андрій Саварець , аналітик, юрист, авторtelegramканалу « Особлива думка »

Джерело матеріала
loader
loader