Росія кинула всі сили, щоб розвалити українське суспільство

У різних науках (біологія, медицина, низка соціальних дисциплін) використовується термін сенсибілізація.

Нюанси відрізняються, але суть приблизно однакова – це стан підвищеної чутливості до тих чи інших подразників.

Ми знаходимося у фазі підвищеної чутливості до поганих новин. Свідомість відсікає хороші і нейтральні події, все перетворюється на один ком, що формує відчуття безвиході та неминучої катастрофи.

Росіяни роблять колосальну роботу, щоб вводити українське суспільство в цей стан і утримувати його там максимально довго.

Щоб ми розвалилися.

Це історія, що самопідтримується, де більшу частину шкоди ми завдаємо собі самі. Наприклад, ЗМІ наввипередки поширюють усілякі жахи, хтось починає – інші підхоплюють і доводять до абсурду. Тому що в такій ситуації трафік отримує максимально жахлива стрічка, а будь-хто, хто заходить із позитивом, втрачає – і аудиторію, і гроші.

Усі проблеми – на показ. Дурості – навалом. Якщо їх грамотно побудувати, емоційно оформити і штовхнути – може розпочатися ланцюгова реакція.

Апелювати в такій обстановці до свідомості складно, але треба.

Дивимося приклад Рамштайна.

До виборів у США три тижні. Я ще кілька тижнів тому писав: у період до голосування нічого реалізувати не можна. Пообіцяти – можна, а реалізувати до виборів – ні. Тому слів і «сигналів» ще може бути мільйон, але вага їх вкрай мала.

Рамштайн – важливий захід. Рамштайн на найвищому рівні – безпрецедентне. Збирати його в такому форматі має сенс лише заради політичних заяв, які потім (після виборів) ще доведеться закріпити та втілити.

Вашингтонські бойові листки повідомляли, що Рамштайн на найвищому рівні готувався заради якоїсь заяви щодо НАТО. Я зазначив, що це дивне місце, Брюссель набагато краще підійшов би.

Якби партнери погоджували якусь сильну заяву щодо НАТО, то вони легко знайшли б спосіб її оголосити. Значить, нічого сильного поки що не погодили. Або вирішили не оголошувати, бо це може не сподобатись частині американських виборців.

З одного боку, це погано, бо сигналізує про відсутність прогресу. З іншого – не дуже. Тому що слабка заява була б усіма справедливо розцінена як зрада та ганьба. Воно помножило б розчарування. З третього боку, політична заява, яка може бути обнулена через три тижні, – спірне досягнення. Найкраще нехай воно прозвучить 7 листопада.

Тож. Радіти нема чого, але й драми особливої ​​немає. Ніхто нас не покинув.

Нічого радикально нового та великого, аби вплинути на фронт, до виборів до України поставити технічно неможливо. Якийсь потік іде і зараз, він буде у фоновому режимі і без Рамштайна йти.

Значення має не те, що учасники виборів заявлять до них. А те, в якому стані ми увійдемо у листопад. Якою буде реальна ситуація на фронті, у тилу, у політикумі, в економіці тощо. Посилитись за короткий термін ми не зможемо. А ось ослабнути за рахунок внутрішніх гойдалок – легко.

Росіяни спробують у будь-який спосіб у жовтні домогтися обвалу. 10 днів перед виборами в США будуть кульмінацією. Психологічна накачування – один із інструментів.

Тому завдання на найближчі тижні – не переповнюватися жахливими новинами (які, напевно, будуть), а зберігати максимальну концентрацію на посильній участі в обороні. Гасити підвищену чутливість тим, що саме на вас краще діє.

Якщо дуже хочеться все і всіх лаяти, опустити руки – відкладіть це на три тижні. Це не означає, що через три тижні війна закінчиться. Чи не закінчиться. Але це означає, що ворог не отримає шансу з нашою допомогою вплинути на найважливіше рішення у найгірший для нас бік. А там буде новий день.