Відступають, але не здаються. Чому події на Покровському та Курахівському напрямках не варто вважати катастрофою

Друзі, сьогодні коротко дам по Покровському і Курахівському напрямку. Коротко — катастрофи немає ніде. Прориву фронту немає ніде. Просування противника є, але він у процесі впирається в наші нові позиції. Або грузне в міських боях. Отже...

На Покровському напрямку зібрано найбільше угруповання противника. Це близько 70 тисяч особового складу, і половина з них — чисті штурмовики. Часто — одноразові. Працюють малими групами, намагаючись просочуватися в Селидове і закріплюватися там. Саме на Покровському зосереджена основна увага авіації для ударів по наших позиціях. Але прифронтові міста типу Костянтинівки та Дружківки отримують свою частку "уваги" у вигляді КАБів

За основними напрямками наші відступають. Не тікають із позицій. Не провалюють фронт. Повільно відступають, при цьому дуже конкретно "мінусуючи" особовий склад і техніку противника. На мій сержантський погляд — зараз це єдина реальна і найефективніша тактика. Не існує позицій, які можна утримати в будь-якій ситуації. "Стояти до останнього" — дуже поганий варіант, хоча дехто вважає його правильним. Ці "деякі" — диванні експерти (і ще збереглися такі окремі командири, на жаль).

Важливо Вже не до Покровська. Як головний наступ РФ розпався на кілька завдань

Ось тільки при такій тактиці в якийсь момент наші втрати стають порівнянними з противником, а перспектива виглядає вже катастрофою. Тож "мінусувати" і відходити — поки що єдиний варіант. Їхні резерви не нескінченні, і ми все це бачимо. Уже зараз за спробами оточувати Селидове сил явно не вистачає. Потрібно або перегрупувати сили за місцем, знявши з напрямків поруч ще штурмовиків. Або заводити нові резерви. А де їх узяти? В оперативному резерві на напрямку — максимум 15 тисяч. Це на Курахівське, Покровське і всі напрямки між ними

Проблема противника в тому, що всі ці сили мали штурмувати Покровськ і Мирноград. Передова група мала розчистити дорогу основним силам. Як за підручником. Але застрягли на штурмах Селидового і Курахівки, потім довелося вводити все нові резерви, великі втрати і "Битва за Покровськ" перетворилася на "Битву за Селидове". Я ще місяць тому писав, що ніякого "Ривка на Дніпро і Запоріжжя після взяття Покровська" не буде.

Тому що "взяття Покровська" — під дуже великим питанням. І ніякого "після" для них у найближчому майбутньому не буде. Вони сконцентрували тут усе, що могли. Але в процесі "кулак" для Покровська перетворився на розчепірені пальці. Занадто багато цілей, які тактично НЕОБХІДНО взяти. На цьому великий наступ закінчується. Силам Оборони України важко. Дуже. Я можу розписувати чого не вистачає, на дві сторінки. І на Куп'янському важко. І в нас на Курщині іноді дуже схоже на пекло. Але робота в активній обороні має свої плюси. Вони надірвуться. Ще до зими. Тому на вже захоплених територіях активно зариваються в землю і мінують усе, що можна. Ми теж.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Селидівські кліщі. Як командування РФ хоче відрізати угруповання ЗСУ