На думку вченого, якщо розвинена інопланетна цивілізація захоче здійснити міжзоряні подорожі, найкращий спосіб це робити — разом з власною зірковою системою.
Цивілізації можуть мати багато мотивів «переїхати»: уникнення вибухів наднових, пошук ресурсів, місця для проживання та, з рештою, жага дослідження.
Однак величезні відстані між зірками роблять міжзоряні подорожі надзвичайно складними. Тож замість того, щоб залишити свою систему, може краще взяти її з собою? Теоретично це можна зробити, якщо змусити зірку випромінювати або випаровувати речовину лише в одному напрямку.
Більшість зірок не поодинокі, а належать до подвійних систем. Це начебто означає потенційну втрату половини кандидатів для штучного прискорення зірок. Але з іншого погляду, подвійні системи, навпаки, мають переваги перед поодинокими для міжзоряних подорожей. У статті розглянуто модель системи, що складається з нейтронної зірки та зірки малої маси, яка обертається навколо неї. Така ситуація забезпечує найбільшу гнучкість у керованості та тязі.
Інопланетна цивілізація мала б знайти спосіб викидати матеріал зірки назовні. Цього можна досягти за допомогою асиметричних магнітних полів або нерівномірного нагрівання поверхні зірки. Мета у тому, щоб змусити зірку викинути більше матеріалу в одному напрямку, ніж в іншому — це створить тягу.
Якби цивілізація розмістила відповідні технічні пристрої на нейтронній зірці або поблизу неї, де сильна гравітація могла б забезпечити постачання енергії, вона могла б керувати подвійною системою вмиканням та вимиканням тяги. Розумні істоти могли б коригувати напрямок зміною орбіти зірок відносно одна одної.
У Всесвіті існують реальні системи, які відповідають потрібним характеристикам, наприклад пульсар PSR J0610-2100 або пульсар PSR J2043+1711. Обидві системи мають значне прискорення. Дослідження зазначає, що рух навряд спричинений інопланетною технікою, але їх варто розглянути.
Джерело: Space.com