Археологи знайшли 115 000-річні людські сліди там, де їх не повинно було бути – фото

Скам'янілі сліди в Саудівській Аравії свідчать про пересування людей на порозі наступного льодовикового періоду.

Унікально збережена доісторична грязьова яма може містити найдавніші відбитки людських ніг на Аравійському півострові, кажуть вчені. Сім слідів, знайдених серед безлічі сотень відбитків доісторичних тварин, за оцінками, мають вік 115 000 років.

Про це повідомляє Popular Mechanics.

Багато знахідок скам'янілостей та артефактів з'явилося завдяки таким місцям, як особливе озерне дно на півночі Саудівської Аравії. Археологи виявили це місце глибоко в пустелі Нефуд 2017 року, після того, як час і погода стерли верхній шар осаду. Неважко уявити, що понад 100 000 років тому мулисте озерне дно було жвавим місцем на Аравійському півострові.

Коли населення рухається далі, ці відбитки залишаються, доки їх не засипає. Під час набагато давнішого сланцевого виверження Берджесс деякі з найдавніших знайдених організмів збереглися неушкодженими, тому що вони, ймовірно, потрапили в зсув і загинули миттєво. Цілий броньований нодозавр був знайдений у безпрецедентно хорошій формі, тому що він був занурений у мул і холод океанського дна. Якби за неймовірну археологічну знахідку призначалася винагорода, значна її частина пішла б на мул.

У своїй роботі вчені досліджують, чому саме цей древній мул був таким особливим: "Експериментальне дослідження слідів сучасної людини на мулистих рівнинах показало, що дрібні деталі втрачаються протягом 2 днів, а відбитки стають невпізнанними протягом чотирьох, і подібні спостереження були зроблені для інших слідів ссавців, які не є гомінідами".

Це означає, що їхня особлива, крихітна партія збережених відбитків була зроблена в унікальних умовах, що також формує своєрідний "відбиток пальця", який дозволяє прив'язати їх всі до одного часового проміжку. Звідти вчені почали вивчати, хто залишив ці сліди. Homo sapiens не був єдиним людиноподібним приматом, який ходив прямо, але докази, за словами вчених, вказують на те, що саме ми були тими, хто пересувався дном озера, що висихало.

"Сім слідів гомінін були впевнено ідентифіковані, і, враховуючи скам'янілості та археологічні докази поширення H. sapiens в Леванті та Аравії протягом епохи від 130 000 до 80 000 років тому і відсутність Homo neanderthalensis з Леванту в той час, ми стверджуємо, що H. sapiens був відповідальним за сліди в Алатару. Крім того, розмір слідів з Алатара більше відповідає слідам ранніх H. sapiens, ніж H. neanderthalensis", - йдеться у повідомленні.

Озеро, яке сьогодні утворює Алатар, ймовірно, було частиною доісторичної магістралі, яка приваблювала всіх великих тварин у цій місцевості, утворюючи коридор, всіяний прісноводними зонами відпочинку, яким живі істоти могли подорожувати, мігруючи в залежності від погоди або мінливого клімату. У цьому випадку вчені знайшли дуже мало інших факторів, які супроводжували доісторичні подорожі людини, таких як сліди від ножів або інструментів на кістках тварин, що вказують на полювання.

"Відсутність археологічних доказів свідчить про те, що озеро Алатар лише ненадовго відвідували люди", - роблять висновок вчені. "Ці знахідки вказують на те, що тимчасове використання людиною берегів озера під час посушливого періоду останнього міжльодовикового періоду, ймовірно, було пов'язане, насамперед, з потребою в питній воді".

Ці Homo sapiens могли бути останніми на шляху до помірного клімату, коли льодовиковий період наближався. Це також пояснює, чому їхні сліди не були відстежені іншою групою, принаймні до того, як накопичився цілий свіжий шар осадових порід.