Вищі шаблезубі хижаки володіли ідеальним знаряддям для вбивства: чому всі вони вимерли

Шаблезубі зуби, такі як ті, що належали вищим хижакам льодовикового періоду, були чудово сформовані для проколювання здобичі та її приборкання. Вчені виявили, що кілька видів ссавців-хижаків час від часу незалежно один від одного розвивали ці схожі норми. Однак жоден із цих видів, що володіли ідеальною зброєю, так і не дожив до голоцену. Чому ж так сталося? Вчені зосередилися на пошуку відповідей, пише IFLScience.

Смілдон, шаблезуба кішка або більш відомі шаблезубі тигри, заслужили місце серед найстрашніших мисливців минулого, вставши в один ряд з тиранозавром і мегалодоном. Однак вони також були останніми з принаймні п'яти родин ссавців і попередників ссавців, у яких розвинулися схожі зуби, попри те, що всі вони не були тісно пов'язані один з одним.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У новому дослідженні докторка Талія Поллок з Бристольського університету та її колеги були заінтриговані цією конвергентною еволюцією в поєднанні з вимиранням шаблезубих хижаків. Очевидно, що настільки довгі й гострі зуби були неймовірно зручні для полювання та приборкання здобичі. Однак що довші й тонші зуби, то вища ймовірність того, що вони зламаються.

Під час експерименту вчені спробували з'ясувати, яке навантаження на зуби шаблезубих хижаків надавали жертви, які боролися. Для цього команда виготовила на 3D-принтері сталеві копії зубів 25 видів шаблезубих і провела експерименти з укусами на желатинових блоках. Учені також провели комп'ютерне моделювання, щоб побачити, де напруга була найвищою. Далі результати тестів порівняли із зубами, що належать 70 іншим видам м'ясоїдних ссавців.

За словами Поллок, результати їхнього з колегами дослідження дають їм змогу краще зрозуміти, як розвиваються екстремальні адаптації, причому не тільки в шаблезубих хижаків, а й у природі загалом. Команда також вважає, що об'єднання біомеханіки та еволюційної теорії може розкрити те, як природний відбір формує тварин для виконання певних завдань.

Результати роботи вчених показали, що зуби шаблезубих чудово збалансували гостроту, необхідну для проколювання жорсткої шкури здобичі, але водночас були досить товстими, щоб не ламатися. Цікаво, що точна форма зубів шаблезубих різнилася — ймовірно, вона залежала від бажаної здобичі.

Учені також вважають, що форма зубів могла відрізнятися залежно від різних стилів убивства. Тонкі зуби підходили для розривання більш м'яких, але важкодоступних частин здобичі. Водночас види, які віддавали перевагу підходу "затиснути й утримувати", знайомому за документальними фільмами про сучасних великих кішок, розвинули міцніші зуби.

Результати дослідження вчених цілком відповідають на питання, чому така форма зубів продовжує з'являтися у різних видів, але, на жаль, не відповідає на питання, чому всі вони вимирають. Дослідники не впевнені, але вважають, що це може бути пов'язано з тим, що шаблезубі зуби хижаків зробили їх вузькоспрямованими у своїй здобичі. Наприклад, подібна форма зубів не підходить для лову дрібнішої здобичі та врешті-решт, вони могли бути непридатними для полювання на види, які в той чи інший момент були доступні виду.

Зазначимо, що така спеціалізація шаблезубих могла бути перевагою для стабільних умов. Але вона, ймовірно, ставала недоліком, коли клімат планети змінювався.

Раніше Фокус писав про те, що вчені з'ясували, що шаблезубі кішки були не тільки ідеальними мисливцями.