Таємниця харбінського черепа: вчені відновили вигляд давньої людини

Цей вид, відомий як денисовці, жив між 200 000 і 25 000 років тому.

Вчені відтворили обличчя одного з прадавніх предків людини, який, ймовірно, відіграв важливу роль у нашій еволюції. Для цього вони використали майже повний людський череп віком близько 150 000 років, відомий як Харбінський череп або “людина-дракон”, знайдений у Китаї ще у 1933 році.

Про це пише DailyMail.

Палеохудожник Джон Герче, відомий своїми реалістичними реконструкціями, працював над відтворенням обличчя. Він використав пластикову копію черепа та застосував науковий підхід, враховуючи скам’янілості, генетичні дані та порівняльну анатомію. Зокрема, він визначав розміри очей, форму носа та структуру м’язів, аналізуючи пропорції черепа. Такі позначки, як місця кріплення жувальних м’язів, стали ключовими під час реконструкції.

Цей вид, відомий як денисовці, жив між 200 000 і 25 000 років тому. Їхні останки та ДНК свідчать про проживання на Тибетському плато, з подальшим поширенням у Південно-Східній Азії, Сибіру та Океанії. Вперше їхній генетичний код було визначено у 2010 році на основі кістки пальця віком 60 000 років, знайденої у Денисовій печері в Сибіру. Виявилося, що частка ДНК денисовців збереглася у сучасних людей, зокрема в популяціях Папуа-Нової Гвінеї. Це свідчить про те, що вони схрещувалися з Homo sapiens, що, ймовірно, допомогло нашим предкам адаптуватися до нових умов життя.

Попри значний прогрес у вивченні денисовців, залишки їхніх скам’янілостей є дуже рідкісними. Харбінський череп, який пролежав понад 80 років у колодязі, став важливим джерелом для досліджень. Знахідку зробив робітник у 1933 році, але череп залишався невідомим науковій спільноті до 2018 року, коли про нього розповіли вченим. Його структура схожа на череп сучасної людини, однак має ширший рот і виступаюче чоло.

Результатом реконструкції стало максимально реалістичне, науково обґрунтоване відтворення зовнішнього вигляду давньої людини, що дозволяє отримати найбільш точний на сьогоднішній день образ денисовців.

Однак походження харбінського черепа досі викликає дискусії, оскільки відсутні остаточні генетичні докази, які підтверджують його належність до конкретного виду. Попри це, багато експертів схиляються до того, що череп, імовірно, належав денисовцю.

Цю версію підкріплює схожість між харбінським черепом і щелепною кісткою, знайденою у 1980 році в печері Сяхе на Тибетському плато. Хоча ця щелепна кістка, віком 160 000 років, не містила життєздатної ДНК, у 2016 році завдяки новій методиці вчені змогли проаналізувати білки, які збереглися, і визначити, що вона належала денисовцю. Морфологічна подібність із харбінським черепом є ще одним вагомим доказом їхньої належності до одного виду.

Крім того, місце знаходження черепа збігається з відомим ареалом проживання денисовців, а його датування відповідає епосі, коли вони жили. Ці фактори дозволяють вважати, що харбінський череп є найбільш повною скам’янілістю денисовців, яку коли-небудь знаходили.

Попри прорив у розумінні зовнішності цього вимерлого виду, залишаються важливі запитання: як денисовці долали тисячі миль у своїх подорожах і що стало причиною їхнього зникнення. Для повного розкриття цих загадок необхідно більше археологічних знахідок.

Читайте також: