Я не знала, що мати бізнес – це злочин

Побачила допис Олександра Соколовського щодо розслідування "Наші гроші" поставок ТК – Контакт літніх польових костюмів для ЗСУ.

Думаю сумно не лише Саші. Мені сумно стало також.

Спробую провести лікбез.

Короткий курс з макроекономіки.

Державний бюджет це наші з вами податки. Я не знаю як пояснювати людям, що якщо немає внутрішнього виробництва, немає робочих місць та сплати податків- тобто дохідної частини бюджету, то немає розхідної частини бюджету.

Я не знаю, як ще пояснювати людям, що закупівля будь – чого в інших країнах, це піднімати економіку інших країн. Це сплата податків іншим країнам, це створення робочих місць в інших країнах, це ріст ВВП в інших країнах.

Я не знаю як пояснити, що в нас валютні надходження – це донорська допомога партнерів. Якщо б не вона, то ми б давно були країною банкротом.

Я не знаю як пояснити, що 2 основні галузі, які приносили валюту в бюджет – прокат сталі та зерно, лягли. Прокат сталі – самі знаєте Маріуполя в нас немає. Зерно – також знаєте які труднощі.

Я не знаю, як пояснювати людям, що якщо ми завозимо більше ніж вивозимо, ми перекошуємо платіжний баланс країни, що ви самі дуже добре можете відчути по курсу валюти.

Я не знаю, як вкотре пояснювати що воюють не тільки зброєю, воюють економіками та відсотком ВВП, які йдуть на війну.

Я не знаю як пояснювати, що при поточному курсі валюти українському виробнику легше заключити контракт з іноземними компаніями та піти на експорт.

Я не знаю, як пояснювати людям що бізнес це не зло апріорі, і вести його в Україні треба реально бути й@@@м, як написав Саша. Бо я знаю як його вести в умовах війни, з відсутністю людей, блекаутами та розгромленими виробництвами.

Я не знаю як пояснити людям, що єдиний наш шанс виграти, це зробити так, щоб починаючи з шкарпеток до ракет ми виробляли самі. Що ми маємо наростити мʼязи. Що ми маємо виробляти стільки щоб вистачало і нам і ми ще могли експортувати заводячи валюту в країну. Щоб був ріст ВВП, сплачувались податки, створювались нові робочі місця.

В 2023 році мені вдалось вивести торги на Прозорро по тиловим закупівлям, і ми прописали кваліфікаційні вимоги так, щоб вийти могли не прокладки – а виробники. І у всіх були однакові правила гри.

Я не знала, що мати бізнес це злочин. І якщо ти ще не сидиш, то це просто недопрацювання.

І ще, щоб не було закидонів що я відстоюю вітчизняного виробника. Ми з Сашою знайомі тисячу років. Але, Саша може підтвердити, що з моменту як я зайшла в МО, ми жодного разу не попили кави. Я сказала що попʼємо тоді, коли я вийду з МО.

І ще, я дуже вдячна одній людині, яка на старті мого бізнесу 14 років тому сказала : ніколи не май справу з державними грошима. Ніколи.

І поки будуть закидувати звинуваченнями вітчизняний бізнес, жодна нова компанія не вийде на торги, бо занадто токсично. Тому не дивуйтесь що ні Рітейл ні інші бізнеси не хочуть приймати участь в торгах і ставати постачальниками МО.

Оригінал