Рецензія на фільм «Бастіон 36» / Squad 36

28 лютого на платформі Netflix вийшов кримінальний трилер з елементами детективу «Бастіон 36» з Віктором Бельмондо у головній ролі — онуком легендарного французького актора Жана-Поля Бельмондо. Сюжет стрічки заснований на романі Мішеля Туршера «Flic Requiem». Що пропонує цей двогодинний фільм глядачу — читайте в рецензії нижче.

«Бастіон 36» / Squad 36

Жанр кримінальний трилер
Режисер Олів’є Маршаль
У ролях Віктор Бельмондо, Тауфік Джаллаб, Іван Атталь, Жюльєт Доль, Суф’ян Герраб, Жан-Мішель Коррея, Лідія Андрей, Еріка Сент
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

Член елітного поліційного підрозділу Антуан Серда, у вільний від професійних обов’язків час, бере участь у підпільних боях без правил. Після неприємної вуличної сутички з мстивим опонентом безстрашного шанувальника бійцівського клубу переводять у скромніший відділ поліції Бобіньї. Та буквально через пів року хтось, здається, оголосив полювання на колишніх колег Серди — двох з них вже вбито, а третій таємничим чином зник. Головний герой береться за розслідування цієї справи, яке приведе його до неочікуваних відкриттів.

Колишній французький поліціянт, а нині актор, сценарист і режисер Олів’є Маршаль продовжує стабільно постачати поліційні/кримінальні трилери, в яких відчуваються песимістичні відгомони нуару і якась нездоланна безвихідь. От і новий фільм «Бастіон 36», котрий став його другим поспіль проєктом на Netflix після серіалу «Криваве узбережжя» (2023), — з розряду тих, де стосунки з’ясовують суворі бородаті дядьки у чорних шкіряних куртках зі стволами напереваги. А головний герой, попри численні заклики «не лізти в це лайно», впевнено занурюється у нього з головою.

До речі, цифра у назві «36» ніби як відсилає до найкращого фільму в кар’єрі Маршаля «Набережної Орфевр, 36» (2004), що підтверджує пряма згадка адреси штаб-квартири судової поліції Парижа в одній зі сцен. Втім, теперішній Маршаль вельми далекий від своєї пікової форми 15-20 річної давнини і задовольняється посередніми жанровими одноденками на стримінгових платформах.

Вже на самому початку глядачу пропонують стати свідком погоні, що розгортається на вулицях міста під проливним дощем. Цим жестом творці ніби натякають, що нас чекає до біса похмуре і напружене кіно, а початкова екшн-сцена — усього лиш розминка перед дійсно захопливими перипетіями. Однак вже на етапі її кульмінації до логіки дій персонажів можуть виникнути питання, а сам «паризький дрифт» так і залишиться найцікавішим відрізком історії.

Іноді камера Деніса Рудена потрапляє всередину нічного клубу, а звуковий простір займає динамічна танцювальна музика (причому це стосується не тільки «клубних» сцен), і це ніби могло натякати на розбірки джонуіківського штибу. Але ні — в кадрі й досі панують туга і смуток, що особливо добре підкреслює непроникний кам’яний вираз обличчя Віктора Бельмондо протягом усіх 120 хвилин.

При цьому сам коп, за добрими нуарними традиціями морально неоднозначний, мало говорить і робить багато дурниць, ведучи абсолютно деструктивний спосіб життя. У якомусь анемічному беземоційному виконанні Бельмондо він не те що не викликає емпатії, а скоріше навіть дратує. Через це і фінальний псевдодраматичний твіст ризикує пройти повз глядача.

Що вже казати про інших дійових осіб — ні Тауфік Джаллаб, що перекочував сюди з вищезгаданого «Кривавого узбережжя», ні Жюльєт Доль, від якої вимагається хіба що видати кілька стандартних реплік та оголити груди перед камерою, ні хтось інший не здатні запам’ятатися, адже усі вони суто функціональні бовванці.

Місцева кінцівка — окремий вид крінжу, адже коли всі розставлені рушниці нарешті вистрілюють (хоча це, мабуть, сильно гучно сказано), оповідь все одно продовжується і веде до повного безглуздя. Звідси і ті дві години хронометражу.

Якщо ви бажаєте зануритися у дійсно якісну історію на тему поліційного розслідування, і саме від французьких кінематографістів, краще звернути увагу на відносно свіжу кримінально-детективну драму «Ніч на 12-те», ніж витрачати дві години життя на абсолютно порожній «Бастіон 36». Або взагалі переглянути щось із класики з уславленим дідом місцевої зірки.