"Залишалося по п’ять набоїв на брата": героїчна історія сержанта ССО, який захищав 4 аеропорти
"Залишалося по п’ять набоїв на брата": героїчна історія сержанта ССО, який захищав 4 аеропорти

"Залишалося по п’ять набоїв на брата": героїчна історія сержанта ССО, який захищав 4 аеропорти

Олександр Маковей з позивним «Макоша» — один із тих, хто 2014 року в складі 8-го полку спецпризначення став на захист України.

Його шлях пройшов через оборону одразу чотирьох аеропортів — Харківського, Краматорського, Донецького та Луганського.

Тут він ухвалював важкі рішення в бою і ніколи не втрачав віри.

Він не просто воював — він творив історію, яка сьогодні є частиною великої боротьби України за незалежність.

Повний кавалер орденів «За мужність» розповів свою героїчну історію.

Харківський аеропорт: перший подих війни.

2014 рік, квітень.

«1 квітня зібрали в Хмельницькому та дали вказівку — вирушати на схід.

Мали на ІЛ-76 летіти до Донецька, де вже було неспокійно.

Відкрито працювала російська агентура, придушуючи все українське.

Не знаю чому, але в польоті точку приземлення було змінено і в ілюмінаторі побачив будівлі іншого аеропорту — харківського.

Нам сказали, що захоплено будівлю обласної державної адміністрації, а місцева поліція відмовляється йти на штурм.

Кому це робити? Звісно, нам, хлопцям з «вісімки» (сміється).

Врешті штурмувати не довелося — сєпари самі вийшли з будівлі, а ультраси «Металіста» — їм моя велика повага! — гнали їх аж до Ізюма.

Кілька наступних тижнів ми провели в харківському аеропорту.

В той час було багато різних новин, інформаційні вкиди йшли з усіх боків.

Мали агентурні дані, що в аеропорт має прибути регулярний рейс, в якому до звичайних пасажирів буде інфільтрований російський десант.

«Розбили» територію летовища на сектори, кожен мав свої точки, визначені завдання.

І так зустрічали кожен літак.

Врешті, за кілька тижнів нам подякували за роботу та направили на нові завдання.

До сьогодні згадую ті квітневі дні.

Добре, що ми часу дарма не гаяли й разом із виконанням основних завдань відпрацьовували дії в реальних умовах аеропорту.

Як виявиться, набутий досвід згодом став неоціненним!».

Краматорський аеропорт: пробили коридор для логістики.

2014 рік, травень.

2 травня наша група з 8-го полку отримала завдання —провести розвідку біля Краматорського аеропорту.

Це колишнє військове летовище, яке має багату історію.

Під час Другої світової було захоплене німцями, із нього вони тодішній Сталінград бомбили.

12 квітня формування «ДНР» на чолі з Ігорем Стрєлковим захопили Краматорськ та Слов’янськ, а біля аеропорту встановили блокпост.

Сам аеропорт був під українськими військами.

Нашим завданням було провести крізь оточення колону з технікою.

Тоді, до речі, обороною аеропорту командував спецпризначенець Сергій Кривонос.

Згодом він стояв біля витоків створення сучасних Сил спеціальних операцій.

Для проводу колони мали невеликі сили і зовсім обмаль озброєння.

Вирішили зробити фейкові вогневі позиції — ворог повірив, що сил у нас більше.

Врешті, колону провели, в ній було все — пальне, озброєння, харчі, вода… Пробили коридор для логістичного забезпечення і чекали на нові завдання.

Тоді, як і зараз, 8-й полк спецпризначення був елітним підрозділом, його сили та вміння використовували точково, на найскладніших напрямках».

Донецький аеропорт: операція, яку вивчають інструктори НАТО.

2014 рік, травень-червень.

«Мали допомогти 3-му полку в Донецькому аеропорту.

Летіли на гвинтокрилі, що було вкрай небезпечно.

Нашою пропозицією був захід на транспорті, але командування вирішило інакше.

На турелі гвинтокрила — кулеметники, які мали відкривати вогонь за найменшої загрози.

Також з нами були хлопці з 140-го центру, підрозділи «Альфи».

Я в складі групи мав допомогти хлопцям з «трійки» вийти з ангара, де вони були заблоковані, і потім під час спільної операції захопити новий термінал.

Це вже була серйозна і добре спланована операція, де кожен мав чіткий алгоритм дій.

І наш перший реальний бойовий досвід.

Потім американські інструктори розбирали цей кейс і казали: «Так працюють професіонали!» Ми без втрат, силами до сотні людей, захопили таку велику будівлю! Це був самий початок великих боїв, згодом названих обороною Донецького аеропорту.

На стіні залишив напис: «Тут був 8 Опсп».

Пізніше його показали у фільмі.

Сама операція тривала близько доби.

В терміналі залишилися підрозділи 3-го полку, а нам наказали передислокуватися в Довгеньке».

Луганський аеропорт: вісім днів в оточенні та диво з парашутом.

2014 рік, липень.

«У червні брав участь у боях за Щастя, під час яких взяли під контроль Луганську ТЕС та два стратегічні мости, через які йде магістраль.

Збиралися на ротацію — мали відпочити 10 днів.

Я вже плани мав, хотів з рідними відсвяткувати день народження.

Коли на одній з нарад сказали, що було дві спроби деблокувати луганський аеропорт і обидві — невдалі.

Ми з командирами переглянулися і все зрозуміли.

Враховуючи досвід підрозділу, завдання планували виконати за кілька днів.

Колона заданим маршрутом рушила до аеропорту.

Згідно з ним по маленькому мосту, що витримує не більше 4 тонн і частина якого зроблена з дерева, мав проїхати 60-тонний танк.

Пощастило, що місцеві мешканці, які добре ставилися до нас, підказали дорогу через висушені болота.

За 10 кілометрів до аеропорту, на окружній біля Тепличного, потрапили під обстріл.

Колона розтягнулася, тож вирішили прориватися.

Вже тоді зрозуміли, що планування робили нашвидкуруч, сили були нерівні.

Територія аеропорту та будівля, в якій перебували наші побратими, була в повному оточенні.

Мали прокласти до них коридор.

Так сталося, що ми пройшли, а шлях головної колони, що перебувала за нашою спиною, був обрізаний.

Таким чином ми вже самі потрапили в оточення, в якому провели наступні вісім діб!.

Аеропорт — специфічний об’єкт.

По ньому не можна відкрито пересуватися, бо просвічуєшся з усіх боків.

Маєш швидко бігти, тримаючи на собі спорядження та зброю.

Ось де і став у нагоді спорт, без нього точно б не витримав тих навантажень.

Було обмаль боєприпасів, зброї, ми зо дня на день чекали на підкріплення.

Ситуація була критичною.

Вийшовши на зв’язок з основними силами, дізналися про рішення скинути нам з літака контейнер з усім необхідним.

А коли це мало статися, дізналися про збитий літак.

Думали — наш, а з’ясувалося — той самий малайзійський MH17….

Зібралися з хлопцями, склали докупи все, що мали, поділили.

Вийшло по 15 набоїв на брата.

Кожний був на вагу золота, стріляти мали з розумом, по конкретних цілях… Визначили напрямок відходу, підійшли максимально близько до ворога і дали бій.

Частину сєпарів перебили, ті готували другу хвилю.

Бачу, у мене в магазині — лише п’ять набоїв.

Схожий розклад мав місце і в інших бійців.

Вирішили: в полон не здамося і будемо битися до останнього.

Навіть вдалося вийти на зв’язок із батьками, попрощатися.

А я ж їм раніше навіть і не казав, що перебуваю в зоні бойових дій….

Але — випадок долі! Прийшло повідомлення, що вранці літак має скинути нам воду та боєприпаси.

Чекаємо, і дізнаємося, що через поламку він не долетів.

Розуміємо — далі тримати оборону просто нічим.

Зібралися докупи і провели, як тоді здавалося, останню нараду….

Коли о 14 годині чуємо звук літака.

Той парашутом скидає вантаж, причому точно в зону, де ми перебували! Поповнили боєкомплект, утримали позиції і 21 липня через Георгіївку вийшли до своїх.

У нашій групі всі були з пораненнями, але всі — живі! Командир дав п’ять вихідних, а я одразу шпурнув додому.

Не уявляєте, як образились на мене рідні, не хотіли розмовляти.

Тоді зрозумів, наскільки боляче зробив їм своїм вчинком, як змусив переживати… За бої в Луганському аеропорті отримав орден «За мужність» III ступеня».

Що сьогодні? Рекрутинг в ССО та олімпійська мрія.

2015 року Олександр пішов з армії.

Разом з дружиною та донькою оселився в Хмельницькому, започаткував власний бізнес.

Так тривало вісім років.

Повернувся до ЗСУ 24 лютого 2022 року, коли із самого ранку разом з побратимами прибув до прохідної 8-го полку….

У складі ССО брав участь у бойових завданнях.

За операцію на Київщині отримав орден «За мужність» II ступеня, а згодом мав успіх під Рубіжним, після якого став повним кавалером цієї нагороди.

Біда трапилася 9 червня 2022 року в Сєвєродонецьку.

Прилетіла міна, двоє найкращих друзів Микола та Іван загинули, а Олександр зазнав поранення.

Хотіли ампутувати ногу, але обійшлося.

Було зроблено загалом 14 операцій.

За десять місяців він повернувся у стрій та на посаді інструктора готував новобранців.

Але відчував, що буде більше корисним, працюючи у напрямку спортивної реабілітації.

Сам мав другу групу інвалідності, тож звільнився.

Армійський досвід та авторитет дозволяють Олександру продовжувати бути корисним ССО в напрямку рекрутингу.

Нині він охоче ділиться досвідом з майбутніми спецпризначенцями та вважає, що служити в ССО може кожен.

Головне — бажання та наполеглива праця.

Разом із цим Олександр взяв на себе багато громадської роботи — організовує змагання, спілкується з хлопцями, радить, як краще готуватися до турнірів.

Записав відеоуроки про захист Батьківщини в межах проєкту «Країна мрії», де розповів дітям про поводження зі зброєю, медицину, топографію.

2023 року брав участь в «Іграх нескорених» в Німеччині, де побратими його обрали капітаном збірної України.

Зараз всі зусилля у спорті спрямовані на здійснення мрії — потрапити на Паралімпіаду 2028 року в Лос-Анджелесі.

Дисципліну обрав відповідну до інтересу та комплекції — штовхання ядра.

А ще він мріє провести екскурсію для дітей своїм бойовим шляхом.

Вже по звільнених аеропортах, де злітатимуть літаки з українськими номерами, а в залах очікування знову лунатиме мирний гомін.

У ССО набирають людей.

Інформація про 5-й рекрутинговий центр за посиланнями:.

telegram канал.

Телефон: 0800357174.

Адреси офісів ССО Рекрутинг:.

Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1.

Дніпро, проспект Олександра Поля, 2.

Хмельницький, вул.

Соборна, 16.

Кропивницький, вул.

Віктора Чміленка, 53/35.

Джерело матеріала
loader