Трамп може скільки завгодно обзивати Зеленського та звинувачувати Україну, але у нього на столі лише дві опції

Спочатку Трамп хвалив Зеленського за те, що він не прогинався під демократів і нейтрально відгукувався про самого Трампа навіть після скандалу з відомою розмовою.

Потім лаяв за зайву лояльність до демократів.

Потім називав Зеленського найкращим "продавцем", який щоразу відвозить із США мільярди.

Потім лаяв за помикання недієздатним Байденом.

Потім хвалив за особисту хоробрість та лідерство.

Потім лаяв за те, що дав слабину і пішов у Байдена на поводі, вплутався у війну з Росією.

Потім називав дуже розумним та жорстким хлопцем.

Зараз зайшов на чергове коло (якісь кола я призабув, але це не принципово).

Остання справа – впадати у крайнощі від чергової зміни позиції Трампа. Особливо дивно спостерігати це у виконанні тих, хто обурювався щодо якоїсь "не такої" поведінки в овальному кабінеті.

США зараз такі, які є. Без них буде реально гірше. Ми зацікавлені зберегти все, що можна зберегти. Бо навіть якщо США відваляться як партнер, дві великі різниці: нам просто припинять допомогу або нам влаштують ембарго.

Трамп може скільки завгодно обзивати Зеленського та звинувачувати Україну, але причина його роздратування у тому, що на столі лише дві опції: тиснути на Путіна чи тікати з української війни зовсім.

Тому що тиснути на Україну вже марно. Усі допустимі межі компромісів уже позначені. Далі лише примус до капітуляції.

Розвідка США (РУМВ, ЦРУ) публічно каже: підстав для капітуляції України цього року з військових причин немає.

Командувач військами НАТО та американськими військами у Європі каже: підстав для капітуляції України немає.

Примушення до капітуляції за таких умов суперечить не лише українським, а й американським інтересам.

Тобто вибір між несправедливим, необґрунтованим, головне – безрезультатним тиском на Україну (бо навіть якщо продавиш – неможливо виконати), щоб вискочити, вмивши руки, але втративши у вазі.

І страшним, незручним, некомфортним тиском на Росію з втратою матеріальних бонусів для своєї тусовки, але з шансом підтвердити статус гегемона.

От і штормить дідуся.

Тим, хто зневірився, раджу не впадати остаточно. Бо за океаном чергуються якісь фантасмагоричні речі з цілком раціональними.

Наприклад. Нова адміністрація відразу зарядила тезу необхідність скорочення витрат Пентагону на 8% щорічно. Що суперечило не лише базовим установкам республіканців, а й здоровому глузду: оскільки декларується підготовка до "стримування" Китаю та гойдалок в Арктиці.

Півтора місяця новий міністр оборони чесно кошмарив різні диверсіті та кліматичні дослідження, принижував спадщину Байдена, а потім раптово виявилося, що бюджет Пентагону з 850 ярдів наступного року планують "скоротити"… до мінімуму 1 трильйона. А тому що!

Провалитися в Україні після Афганістану – це гірше, ніж скоротити оборонний бюджет напередодні великої бійки. Точно є ті, хто цьому чинитиме опір.

Тож робимо те, що маємо. А там буде видно.

Джерело: пост Копитько у Facebook