Як допомогти душам померлих знайти шлях додому: важливі дії перед поминальними днями

У період весняних поминальних днів багато українських родин дотримуються давньої традиції – виставляють на вікно запалену свічку та крашанки. Цей звичай пов'язаний із віруванням, що на Великдень душі померлих навідуються до своїх домівок.

За народними уявленнями, під час великодніх свят Бог відпускає душі померлих на землю відвідати рідні оселі. Щоб допомогти їм знайти шлях, люди запалюють свічку і ставлять її на підвіконня. Поруч кладуть кілька крашанок – вважається, що це задовольнить потреби душ, які прийшли в гості.

Коли настає поминальний день, душі мають повернутися на небо. Саме тому родичі відвідують цвинтарі – щоб попрощатися з душами близьких. У народі також існує повір'я, що дощ у цей день означає, що якась душа плаче через те, що Господь не дозволив їй повернутися на небо через скоєні гріхи.

Варто зазначити, що офіційна церковна позиція не підтримує звичай виставляти свічки на вікна. Православна та греко-католицька церкви радять вірянам у поминальні дні зосередитися на молитві за упокій душ померлих. Виставляння свічок та крашанок – це народне вірування, яке не має канонічного підґрунтя.

Втім, історики культури простежують коріння цих звичаїв ще до дохристиянських часів. Поминальні обряди навесні були важливою частиною язичницьких вірувань наших предків. У той період весняне відродження природи символізувало нескінченний цикл "життя-смерть-життя".

У прадавні часи люди вірили, що спільна трапеза з померлими предками має особливу силу: живим вона додавала впевненості у сьогоденні, а душам померлих допомагала знайти спокій у потойбіччі.

Раніше "Телеграф" також повідомляв, коли "проводи" після Великодня і що не можна робити на цвинтарях у ці дні. Застілля біля могил з алкоголем ніяк не пов’язане з церковними традиціями.