Ядерна війна в Азії — чи існує реальна загроза

Фокус переклав статтю аналітика агентства старший ASPI Малкольма Девіса про ядерну безпеку Австралії.

У вересні 2022 року режим Північної Кореї ухвалив закон, що проголошує нову ядерну доктрину. Закон передбачав можливість першого застосування ядерної зброї або для попередження передбачуваної загрози, або для "захоплення ініціативи у війні". Він відкидав денуклеаризацію, натомість закликаючи до "експоненціального" збільшення потенціалу ядерної зброї країни. Відтоді Північна Корея збільшила свій запас тактичної ядерної зброї. До нього входить зброя малої потужності, яку режим може використовувати в випереджувальному порядку для отримання оперативної ініціативи, а не для стримування або припинення конфлікту. Мета Пхеньяна — не ескалація заради деескалації, а ескалація заради перемоги.

Тим часом Китай прискорено нарощує і модернізує свої ядерні сили, і є тривожні ознаки того, що і він незабаром відмовиться від політики "незастосування першим". Останніми тижнями конфлікт між Індією і Пакистаном — двома державами, що володіють ядерною зброєю, — посилив побоювання з приводу ядерної ескалації. Ці події показують австралійським фахівцям з планування оборони, що зростає ризик ядерної війни, зокрема обмеженої ядерної війни в Азії.

Війна високої інтенсивності в Індо-Тихоокеанському регіоні, що веде до застосування ядерної зброї, — це реальна ймовірність. Австралійська оборонна політика повинна вивчити питання про те, як Сили оборони можуть підтримати коаліційні операції в ядерному сценарії, чи то стосовно Тайваню, чи то у відповідь на кризу на Корейському півострові, чи то навіть в обох сценаріях одночасно.

• По-перше, Силам оборони потрібно переконатися, що у них є засоби для участі в інтегрованих конвенціональних і ядерних операціях — конвенціональних операціях США і союзників, скоординованих з ядерними ударами США у відповідь по супротивнику, що володіє ядерною зброєю. Це може включати завдавання дальніх ударів повітряними і військово-морськими силами, а також надання допоміжних засобів, таких як літак повітряного спостереження E-7 Wedgetail, і матеріально-технічного обладнання на кшталт танкерів KC-30A Королівських ВПС Австралії. Спільний об'єкт у Пайн-Геп також відіграватиме важливу роль у виявленні ядерного нападу в Азії та підтримці будь-яких заходів у відповідь коаліції. Супутники Сил оборони для підтримки зв'язку, а також розвідки, спостереження і рекогносцирування, можуть і повинні посилити цей потенціал.
• По-друге, Сили оборони мають підготуватися до підтримки інтегрованої протиповітряної та протиракетної оборони коаліції. Есмінці Королівського австралійського флоту класу Hobart, оснащені зенітними ракетами SM-6 і SM-2MR, володіють потенціалом протиракетної оборони, здатним захистити коаліційні сили від балістичних і крилатих ракет на морі та на суші. У Стратегічному огляді оборони на 2023 рік як пріоритет вказано придбання наземних інтегрованих засобів протиповітряної та протиракетної оборони. Якщо "Інтегрована інвестиційна програма на 2026 рік" дасть чіткі вказівки щодо цих закупівель, такий потенціал може ще більше посилити здатність коаліції протистояти ракетним ударам із суходолу.

• По-третє, на політичному рівні Австралія має активніше підтримувати та зміцнювати розширене ядерне стримування США і бути готовою долучитися до операцій з відновлення ядерного стримування в разі його провалу. Австралія вже підтримує розширене ядерне стримування, розміщуючи в себе спільні об'єкти, але вона також може розглянути можливість подальшого розширення доступу американських далеких бомбардувальників до австралійських авіабаз у межах угоди про розширене повітряне співробітництво. Це дало б змогу забезпечити постійне передове базування і дати Королівським ВПС можливості з підтримки операцій дальніх бомбардувальників ВПС США.

Однак уряд неохоче обговорює роль Австралії в підтримці розширеного ядерного стримування США, не рахуючи побіжної згадки в Національній оборонній стратегії та натяку на роль спільних об'єктів. Така позиція нікуди не годиться.

Як стверджує мій колега з ASPI Алекс Брістоу (Alex Bristow), Австралії необхідно виробити здоровий політичний глузд для просування власної позиції з питань інтеграції конвенційних і ядерних сил, ескалації та припинення війни. Вона повинна вчитися у структур НАТО, не обов'язково копіюючи їх, і консультуватися з ядерних питань зі Сполученими Штатами, Японією, Південною Кореєю, Великою Британією і Францією, не очікуючи, що наші погляди повністю зійдуться з їхньою точкою зору. Існує і момент з AUKUS, оскільки до середини 2030-х років американські підводні човни, що діють у складі ротаційної групи підводних човнів "Захід", можуть оснащуватися ядерною зброєю, а підводні човни зі звичайним озброєнням і технологіями Pillar Two, які набуває Австралія, вплинуть на регіональний ядерний баланс.

Австралія може брати активнішу участь у ключових дискусіях, таких як Стратегічний політичний діалог та Американо-австралійські переговори з оборонної політики та стратегії. Значення цих діалогів має бути підкреслено в комюніке Міністерства оборони Австралії. Усе це може призвести до спеціального діалогу з розширеного стримування за прикладом діалогів між США і Японією та США і Південною Кореєю, що існують уже понад 15 років.

Австралії варто думати не тільки про те, як найкращим чином зробити свій внесок у врегулювання ядерної кризи; вона повинна також планувати, що станеться після застосування ядерної зброї. В ідеалі ядерний джин залишається у вузді: стримування вдасться, і фактичного застосування ядерної зброї вдається уникнути. Але якщо ядерне табу буде порушено, Австралія та її союзники зіткнуться з абсолютно новими проблемами. Ми повинні бути готові.

Про автора

Малкольм Девіс — старший аналітик ASPI.