Аргумент для Аляски: як Путін використовує проблеми з водопостачанням Донецька і Криму в переговорах із Трампом
Аргумент для Аляски: як Путін використовує проблеми з водопостачанням Донецька і Криму в переговорах із Трампом

Аргумент для Аляски: як Путін використовує проблеми з водопостачанням Донецька і Криму в переговорах із Трампом

Одним зі способів, якими Путін спробує натиснути на Трампа в майбутньому діалозі на Алясці — водне питання, припускає аналітик Олексій Копитько. Грандіозні проблеми з водою в Донецьку і Криму можуть стати для Кремля аргументом передавання під його владу половини Лівобережної України.

Вода й Аляска.

Один із прийомів, які використовують росіяни — раціоналізація своїх злочинів. Що вимагає зустрічних акцентів.

Дивимося на прикладі води.

1. Росіяни вторглися на Донбас, угробили комунальну інфраструктуру, зруйнували систему водовідведення шахт, знищили обладнання, труби і русло каналу "Донець-Донбас", висмоктали всі резервні ємності (водосховища).

Прямим наслідком цього стало різке погіршення ситуації з водою на окупованій частині Донеччини, зокрема у самому Донецьку, який перетворюється на клоаку.

Незважаючи на деградацію промисловості і втечу населення, дефіцит води наростає. Москва намагалася частково розв'язати цю проблему за допомогою будівництва водоводу "Дон-Донбас". Але щось пішло не так. Одну нитку водоводу з двох просто вкрали.

Зараз у Донецьку масово продають бутильовану воду, яку виробляють чиїсь кому потрібно заводи. Загалом, у місті, яке зовсім нещодавно приймало матчі Євро та Ліги чемпіонів, концерти топрівня, у деталях реалізовано сюжет фільму "Божевільний Макс".

Природно, роспропаганда звинувачує в тому, що трапилося, Україну. Адже не Путіна ж? І засуває тезу: щоб реанімувати систему водозабезпечення Донецької області, треба захопити Слов'янськ і витік каналу "Донець-Донбас" поблизу Райгородка. Тоді швиденько все відновлять і життя налагодиться!

Росіяни в реал-політичних розмовах із зарубіжними партнерами напевно використовують аргумент води та "гуманітарної кризи". Мовляв, нам потрібно ще зовсім трошки території, і тоді можливий діалог.

По-перше, нічого не налагодиться. Паралельно з реанімацією каналу, насосних станцій, потрібні величезні інвестиції в комунальну сферу, консервацію вбитих шахт тощо. Чого свідомо не буде.

По-друге, зазначений канал не працює сам по собі. Для підтримання рівня води в Сіверському Дінці з метою забезпечення потреб Донбасу було побудовано канал "Дніпро-Північний Донець", до інфраструктури якого належать два великих водосховища в Харківській області — Краснопавлівське та Орільське. А частина водотоку відбувається практично по межі Дніпропетровської та Полтавської областей.

Обмілілий Північно-Кримський канал
Фото: 24 Канал

Тобто для гарантованого подання води необхідно контролювати весь цей шлях. Що підводить до закономірного запитання.

Якщо дивитися через призму "водної" логіки, яка мотивація у Кремля зупинятися і не намагатися захопити південну третину Харківської області та весь лівий берег Дніпропетровської?

Ніякої. Слов'янська їм суто технічно не вистачить.

Отже, сприйняття "водної" логіки Кремля — це пряме підбурювання до продовження війни та територіальних захоплень.

Якщо партнери не хочуть затягування війни на роки, жодні аргументи "заради води" навіть слухати не повинні.

2. Одночасно існує проблема води в Криму і на окупованій частині Херсонської області (Запорізької трохи меншою мірою).

Дамбу росіяни підірвали. Канали угробили. Теоретично подати воду з Дніпра до Криму без дамби за допомогою насосних станцій, щоб далі вона самопливом йшла до півострова, а там знову насоси/труби — дуже дорого і проблемно через недостатній обсяг води в Дніпрі. Дамба — це роки.

Зростання населення в Криму і хижацьке використання підземних водних ресурсів створили каскад проблем, які не розв'язати просто грошима і технологіями — знадобиться дуже багато часу. Вчені прогнозують кілька посушливих років, що ще більше погіршить ситуацію...

Разом. Жодних чарівних рішень водних проблем не існує. Вина — виключно на росіянах. Навіть у найкращому випадку — це роки та величезні гроші.

Необхідна умова для теоретичного старту роботи з цими проблемами — стабільний мир і всебічне залучення України. Чого навіть теоретично не буде без надійних механізмів запобігання агресії. Тобто зброї та військових союзів.

Ті, хто відразу не відкидає "водні" претензії РФ, де-факто виступають за передавання під контроль Москви половини Лівобережної України. Після чого неминуче підуть інші претензії. І знову війна.

Тому ніяка раціоналізація агресії в принципі неприпустима.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо "Будуть дотискати": генерал-майор запасу ЗСУ назвав основну ціль ворога на Лиманському напрямку
Теги за темою
російська агресія вода Донецьк
Джерело матеріала
loader
loader