"Еддінгтон" або Після пандемії спалити: рецензія на фільм про вірус божевілля в цифрову епоху

Фокус побував на показі картини і поспішає поділитися враженнями про одну з найочікуваніших прем'єр.

Про що фільм "Еддінгтон" із Хоакіном Феніксом

Події переносять нас у постковідні США, а конкретніше — у страшненьку провінцію штату Нью-Мексико з населенням 2000 осіб. Містечко Еддінгтон, яке ніколи не бачило динаміки, мешкає на карантині COVID-19. Однак незважаючи на видиму відсутність руху та життя, у ньому вирують неабиякі пристрасті.

Шериф Джо Красс (Хоакін Фенікс) ніяк не може припинити ворожнечу з мером містечка Тедом Гарсією (Педро Паскаль). І, як виявилося, в основі їхньої глибокої ворожнечі лежить далеко не ставлення до маскового режиму і ковідних обмежень, — усе набагато глибше. До цієї агресивної ворожнечі додається наростаюча активність у суспільстві, на яке зрезонували події довкола руху BLM у 2020-му році.

У цьому маленькому населеному пункті пандемія стає тригером для розпалювання всього, що благополучно дрімало довгі роки: ненависть, агресія, образи, закоханість, політична імпотенція, безсилля, відсутність вибору, безпросвітність і навіть пристрасть. Тепер тут кожен божеволіє по-своєму, і від цього стає дуже страшно... або дуже смішно.

Абсурдність подієвого наповнення картини доповнюється чорним гумором сцен і сповненими несподіванок сюжетними поворотами.

У суспільстві, що живе на тонкій грані божевілля, починається це саме божевілля і набуває воно часом химерних і далеких від класичних уявлень про божевілля форм.

"Еддінгтон" між рядків

Картина Арі Астера багато в чому нагадує культову стрічку братів Коенів "Після прочитання спалити". Ті ж гротеск і абсурдність, комедійні епізоди на межі фолу, безглузді діалоги, які десь на середині заходять у глухий кут. Плюс — такий самий зірковий каст голлівудських героїв і політичне підґрунтя як плацдарм для розвитку сценарію. Щоправда, в "Еддінгтоні" не грають зі спецслужбами.

У стрічці Астера проводять передвиборчі кампанії, борються за права чорних, збирають мітинги, закохуються до цілковитого божевілля, а ще... у фільмі багато трупів і ковбойських капелюхів, прямо як у класичному вестерні.

Словом, ви точно не очікували побачити те, що побачите. І це добре, адже творцям фільму вдалося те, що не вдавалося давно нікому — здивувати!

Раніше Фокус писав, чим вразив новий фільм Люка Бессона "Дракула: Історія кохання".

Ми також писали, чому "Фантастична четвірка" виявилася по-справжньому фантастичною.