Секрет успіху "Малевича" — три причини подивитися український хіт

Дисклеймер: цей пост написаний людиною з профдеформацією. Навіть з кількома профдеформаціями. Це одразу буде видно в тексті, але я про всяк випадок ще буду спеціально позначати ті місця, де замість мене говорить моя профдеформація.

Ще один дисклеймер: в тексті є матюки.

Останній дисклеймер: я не кінокритикиня, це не рецензія, я нікого не знаю, тому нікого не тегаю, просто проходила повз.

Я оце була на премʼєрі фільму "Малевич", який виходить в прокат і на який особисто я чекала відтоді, як почула про цей проєкт (профдеформація!) від Тетяни Філевської. Мушу сказати, фільм справив на мене дуже сильне і дуже неоднорідне враження.

Там спочатку ніби як фрагмент про нашу війну, це доволі мило, тільки майже весь час ї…уться (військовий приїхав провідати свою дівчину, а не що ви ото собі вже напридумували). Потім нарешті починається власне Малевич — але там якось, мабуть за інерцією, теж продовжують ї…атись, причому абсолютно немотивовано і не по справі. Нарешті фільм, вочевидь, виконує свої зобовʼязання перед суспільством (показали про війну) і перед сучасним кіномистецтвом (пої…ались в кадрі) — і поволі починається власне про Малевича, футуризм, супрематизм, цінність мистецтва та роль художника і оце все дійсно цікаве (профдеформація!).

І тут мій шок був в шоці. Бо виявилось, що про оце все можна розказати захопливо, живо, дотепно і зрозуміло. Кожне слово діалогів — в ціль, кожна репліка — золота. Там в основній лінії Малевич (Віталій Ажнов) весь час конкурує з Татліним (Олександр Новіков), і їхній дует — це просто офігенна історія та пречудова, сильна акторська гра. Хочеться прям безперервно дивитись цю історію, але, на жаль, фільм ще кілька разів переривається на війну і поє…атись, втім, треба віддати належне, це все вже нашвидкоруч. Малевича з Татліним стає все більше, соціальної відповідальності та сучасного кіномистецтва все менше — і це прям дуже тішить. Фільм закінчується, а ти хочеш дізнатись, що ж там далі, хочеш ще раз побачити та почути на екрані цей дует.

А тепер вибачте, я на певний час перерву нормальну людську розповідь і перейду на істеричний крик. О боже!!! Татлін!!! В сенсі — актор, що його зіграв. Тільки заради цього є сенс подивитись цей фільм. Неймовірний актор Олександр Новіков, якого я сьогодні вранці ще не знала, а нині вже обожнюю. Це щось неймовірне, ви всі станете його фанатами. Ну от бачили Камбербетча? Так ось — нічого спільного, ну от взагалі не схоже, просто геть інше, але так само офігенно. Хочу окремий фільм про Татліна з цим актором, можна? А краще серіал. Все, припинила кричати, розказую далі.

Хоча що тут ще розказувать? Розумієте, фільм дуже нерівний. Кадр гуляє, в людей, в яких по роботі має бути чітке відчуття часу, цього відчуття нема — ну тобто одяг 1910-х, 1920-х та 1930-х років, бляха, це взагалі не одне і те саме, він насправді ДУЖЕ відрізняється (профдеформація!), і, я відкрию таємницю, і меблі також (профдеформація!). Світло, як в серіалі, й повно фальшивих інтонацій. Та що я вам розповідаю, ви що, нашого кіна не бачили? Але періодично крізь все це проривається дуже жива справжня розповідь і я кілька разів ловила себе на простій думці: навіть якщо це все ееее трохи недосконало, все одно ніхто інший замість нас не розкаже нашу історію. Ніхто інший замість нас не розкаже нашу історію — нам самим.

А, ще хочу додати, що цей проєкт — чемпіон з мерчу і колаборацій. Духи "Малевич", сумочки "Малевич", креми для шкіри, сукні, спідниці та ще купа всього, в місті зараз є меню "Малевич" — десятки брендів захотіли якось відзначити вихід цього фільму, і це прекрасно. Нарешті маскультура працює в одному напрямку з культурою, так би мовити, офіційно, а не перпендикулярно, як завжди.

Сходіть на фільм, ви мені ще за Татліна подякуєте.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Фільм "Малевич": якою вийшла нова історія про знаменитого українського художника