Те, на що демократії не підуть. Відкритий терор як головна зброя автократів
Те, на що демократії не підуть. Відкритий терор як головна зброя автократів

Те, на що демократії не підуть. Відкритий терор як головна зброя автократів

Американський аналітичний інститут Center for Strategic & International Studies (CSIS) випустив великий двохсотсторінковий звіт про сучасне поле бою, спираючись на російсько-українську війну та війну Ізраїлю проти Ірану та його численних проксі на Близькому Сході.

Цікавий розділ – про нерегулярну війну (Irregular Warfare), яка відрізняється від класичних методів ведення бойових дій, а саме: партизанські атаки, саботаж, диверсії, терор, захоплення заручників, інформаційні операції.

Аналітики доходять висновку, що нерегулярна війна сьогодні йде пліч-о-пліч з регулярною та конвенційною, і найголовніше – що основною жертвою такої війни стають цивільні, які свідомо використовуються як живий щит.

Аналітики наводять, наприклад, той же ХАМАС у Газі та зазначають, що демократичні держави стають вкрай вразливими, адже живий щит призводить до неминучої загибелі, зокрема й цивільних.

Для автократій це не проблема: можна вбивати скільки завгодно людей, включно з цивільними, – ніхто не стане судити автократа за те, що він "поганець". І так зрозуміло, що він "поганець", – але щодо демократій є завищені очікування.

Розшифрую, чого саме бояться аналітики CSIS: наприклад, росіяни займають якесь балтійське місто, але при цьому не евакуюють звідти населення. Як, наприклад, вони не евакуювали нікого з Донецька з 2014 року, хоча це прифронтове місто.

Росіяни перетворили Донецьк на гігантський живий щит, де побудували свій логістичний та військовий хаб, і будь-який український удар по цих військових об'єктах ЗС РФ загрожує завдати шкоди і жителям Донецька.

Те ж саме станеться і з містом у Балтії: коли армія бачить перед собою місто, яке треба захопити, це не поліцейська операція – армія просто зносить місто (якщо ворог з нього не втік), як, наприклад, Ізраїль зніс Газу.

І коли росіяни, займаючи балтійське чи польське місто, не проведуть евакуацію мирного населення, то фактично перетворюють це населення на живий щит, як це робить ХАМАС у Газі або ЗС РФ в Донецьку.

І, відповідно, європейським демократіям доведеться вирішувати: відвоювати це місто (що означає руйнування та загибель їхніх же співгромадян) або залишити це місто росіянам.

Це саме стратегія, а не ексцеси.

Росіяни дивляться на ХАМАС і вчаться, як поєднувати регулярну війну з нерегулярною у межах своєї гібридної стратегії.

Головна перевага Росії – те, що вона не є демократією, і тому ніхто не буде дорікати їй у використанні таких терористичних методів (Путін і зовсім навіть користується широким визнанням, і йому червоні доріжки стелять).

Як і ніхто не пред'являє тієї ж претензії Китаю за його придушення уйгурів та інші подібні випадки. Вимоги зазвичай висувають до демократій, але не до диктатур.

Читайте також
"Удар у найуразливіше місце" – до чого призводить недооцінка ворога

CSIS зазначає, що успіхи Ізраїлю та України значною мірою базуються на високому рівні розвідки, на яку потрібно робити акцент – від збору даних до диверсій і ліквідацій, які мають велике значення для нейтралізації нерегулярних загроз.

Водночас ціна нерегулярної війни може бути дуже високою, навіть за умов вашої переваги в розвідці. І тут я додам від себе: це, зокрема, те, чого боїться та ж Європа. Вони розуміють, що росіяни ведуть не "рицарську" конвенційну війну, і ніхто не буде жаліти й евакуювати захоплені міста.

Іран давно це розуміє, тому намагається діяти через проксі-сили. Росія наздоганяє його, багато в чому надихаючись цією стратегією, і ми бачимо, як вона застосовує в Європі кібератаки, диверсії, інформаційні операції – все це саме з метою стримування, залякування та тиску.

Читайте також
"Стань як ми" – це суть імперії російською

Аналітики попереджають, що нерегулярні дії можуть призвести до прямого зіткнення між державами. Наприклад, різанина, влаштована ХАМАСом, врешті-решт призвела до того, що Ізраїль розбомбив Іран, який цей самий ХАМАС плекав і озброював.

Тобто, не вдається ізолювати тероризм і нерегулярну війну від самих головних акторів – тих, хто смикає за ниточки.

Це вкрай актуально щодо Росії, яка завжди намагається уникнути теми й удавати, що вона тут, мовляв, ні до чого.

Оригінал

Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
Джерело матеріала
loader
loader