Крок до цензури?: що не так із законопроєктом №14057 і чому журналісти б'ють на сполох
Крок до цензури?: що не так із законопроєктом №14057 і чому журналісти б'ють на сполох

Крок до цензури?: що не так із законопроєктом №14057 і чому журналісти б'ють на сполох

Закон-щит для корупціонерів? Як №14057 може задушити свободу слова / © ТСН

У Верховній Раді зареєстрували № 14057, який передбачає численні зміни в Цивільному кодексі України і серед іншого, передбачає регулювання особистих немайнових прав особи. Своєю чергою, медійники та журналісти б’ють на сполох — документ може призвести до цензури, фактично заблокувати журналістські розслідування про корупцію і ускладнити роботу незалежних ЗМІ.

Гучний документ подали до Ради 21 вересня. У своїй попередній статті ми уже писали, що з ним не так. Після гучної публікації колег з видання «Голка», ТСН.ua взявся детальніше з’ясовувати, що не так з гучним законопроєктом, кому вигідне його ухвалення і чому засоби масової інформації м’яко кажучи «не в захваті» від положень документу.

Ніяких статтей з критикою, якщо нема вироку суду

«Недостовірною вважається інформація, яка порушує презумпцію невинуватості, доки вину особи не доведено…» (ч. 2 ст. 277 Цивільного кодексу України).

Таким чином документ пропонує автоматично визнавати недостовірною будь-яку інформацію, яка не підтверджена обвинувальним вироком суду.

Журналісти-розслідувачі в шоці: якщо закон дійсно ухвалять, журналістські розслідування про корупційні схеми і зловживання високопосадовцями будуть заблоковані. Адже алгоритм був зовсім інший — саме після викриттів журналістів фігуранти розслідувань потрапляли в поле зору правоохоронних органів. І не завжди ці кримінальні справи завершувалися вироком суду, адже після того, як розголос вщухав, історії просто «заминалися».

Про це зокрема зауважують журналісти Bihus.Info. За їхніми словами, суспільство не дізналося б про резонансні корупційні схеми, розкриті розслідувачами, адже вироків у цих справах інколи роками немає.

«Якби ми чекали вироку суду, перш ніж розповісти про корупційні схеми, ви б ніколи не дізналися ні про оборонку Гладковського, ні про електростанції Шурми, ні про м’ясо Колюбаєва, ні про дрони Розенблата, ні про „яйця по 17“ — та взагалі ні про що», — зазначають у Bihus.Info.

«Очевидно, запропоновані зміни посилюватимуть позиції тих людей, які зловживають процедурами спростування недостовірної інформації та захисту честі й гідності як формами захисту від обґрунтованих звинувачень журналістів. Як не дивно, багато посадовців та топкорупціонерів, викритих у журналістських текстах, зрідка визнають свою провину і десь так само зрідка отримують вироки суду, наявність яких свідчитиме про дотримання презумпції невинуватості. А тому якісні журналістські розслідування, що стають підставами для досудових розслідувань, теж можуть стати таким надзвичайним явищем», — зазначив Володимир Зеленчук, юрист Інституту масової інформації.

Своєю чергою, голова ВР Руслан Стефанчук запевняє, що дотримання презумпції невинуватості жодним чином не «унеможливлює розслідування корупції до вироку суду». Йдеться лише про те, що особу не слід називати винною, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Адвокат Юрій Мельник у статті для видання «Голка» відповідає спікерові: говорячи про презумпцію невинності у цій нормі законопроєкту відбувається підміна понять. Він нагадує, що мета журналістського розслідування — не «назвати винним», а інформувати суспільство про факти, що можуть становити суспільний інтерес.

Мельник наводить приклад, що журналіст, який оприлюднив факти про те, що статки чиновника, підозрюваного у кримінальному провадженні, можуть мати незаконне походження, тепер буде змушений спростовувати цю інформацію на тій підставі, що вироку суду ще немає.

Він звертає увагу, що на зміни у частині 2 статті 277, де недостовірною оголошується інформація, що «порушує презумпцію невинуватості». На думку автора, додавання цієї норми в чинне законодавство може надати фігурантам журналістських розслідувань додаткову підставу для судових позовів.

«Оціночні судження» і право на відповідь

Ще один пункт, що потрапив у поле зору журналістів право на відповідь та спростування і компенсації за оціночні судження.

Як зазначають в Інституті масової інформації, будь-яка згадка в медіа про особу означає, що ця особа має право на відповідь, якщо, на думку особи, у публікації порушено її «особисті права».

Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк попереджає, що така норма знищить професійні стандарти журналістики й «перетворить медіа просто на підставки для мікрофонів, які будуть зобов’язані надати ефір будь-кому, хто був згаданий навіть побіжно».

«І цей будь-хто отримає можливість нав’язувати свою версію подій навіть щодо достовірного матеріалу. Це становить величезні загрози для свободи слова і журналістики як професії загалом», — вважає Оксана Романюк.

За оціночні судження, які «принижують честь, гідність чи репутацію», можна буде вимагати компенсацію моральної шкоди.

«Зливи» з чатів нардепів — табу

Стаття 306 цього законопроєкту містить норму про «цифрову приватність».

«Обробка даних стосовно цифрового образу фізичної особи, її особистих цифрових нотаток, цифрової кореспонденції здійснюється лише за інформованою згодою фізичної особи та з дотриманням вимог закону», — йдеться в документі.

Поширювати скріни переписок з месенджерів без згоди автора буде заборонено. Суд отримає право блокувати сайти чи канали, які опублікували такі матеріали.

У пабліку Bankova Mail припускають, що цією нормою нардепи прагнуть убезпечити «зливи» власних переписок з колегами у робочих чатах, як це було, до прикладу у серпні. Тоді «Бігуси» отримали переписку з робочого чату «слуг народу», де народні депутати обговорювали меми, треки Арахамії та «розпуск богодельні».

© bihus.info

«Таким чином, нові норми можуть стати „щитом“ для парламентських чатів, аби їхній вміст залишався в телефоні, а не спливав у медіапросторі», — припускають у пабліку.

Що цікаво, один з авторів законопроєкту — нардеп Богдан Яременко, який ще на початку каденції 2019 року потрапив у секс-скандал. Тоді журналісти у Раді підгледіли його листування з повією, яка описала, які секс-послуги пропонує, а на які має табу. Відповідно до нової норми законопроєкту, тепер би журналісти не мали право публікувати ці відверті переписки.

Зображення «Букви»

Право на забуття

«Фізична особа може вимагати… вилучення, знеособлення, знищення інформації… а від операторів пошукових систем — припинення видачі посилань… якщо така інформація є недостовірною, неактуальною… або втратила суспільний інтерес…» (ст. 302-2 ЦК).

Transparency International Україна попереджає, що «неактуальність інформації», «втрата суспільного інтересу» є доволі розмитими термінами. Правозахисники побоюються, що судова практика може задовольняти позови осіб, негативна інформація про яких була поширена вже давно.

«Це негативно відіб’ється на конкурсних доборах, адже кандидати зможуть завчасно „підчистити“ інформаційне поле довкола себе. Тобто суттєво скорочуються можливості для громадськості зібрати повний масив відомостей для такої особи», — зазначають у Transparency International Україна.

Крім цього, на думку правозахисників, реалізація «права на забуття» може якраз сприяти тим українців, які колись поширювали проросійські наративи, а тепер воліли би про це забути.

Що кажуть у Верховній Раді

Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук повідомляв, що законопроєкти №14057 «спрямований на осучаснення» Цивільного кодексу. Він запевнив, що «цей законопроєкт — не про медіа, а про розширення особистих прав кожної людини». Усі вищевказані пункти спікер прокоментував і запевнив, що кожен з них не містить ризиків для медіа.

© Associated Press

Читати публікацію повністю →

Як обрати шкарпетки за розміром: поради подологів / © unsplash.com

Читати публікацію повністю →

Експерт пояснив, чому мобільне укриття не можна закопати в землю

Читати публікацію повністю →

Вірхінія Вальєхо / © Jam Press

Читати публікацію повністю →

Джерело матеріала
loader
loader