Таємницю календаря мая розкрито: як він точно передбачав затемнення на кілька століть вперед

Дослідження, проведене науковцями з США — Джоном Джастесоном та Джастіном Лоурі, дозволило по-новому поглянути на систему календарів цивілізації мая та її здатність передбачати затемнення. З’ясувалося, що жерці-астрономи цієї давньої культури використовували складну методику “скидання” місячного календаря, яка забезпечувала точність прогнозів на сотні років, повідомляє IFLScience.

Як і інші високорозвинені цивілізації давнини, мая уважно спостерігали за рухом небесних тіл, вбачаючи в них послання богів. Їхній 260-денний астрологічний календар, який поєднувався з 365-денним класичним, мав не лише ритуальне, а й практичне значення — зокрема, для передбачення затемнень.

Ключ до цього знання міститься у Дрезденському кодексі, одному з небагатьох збережених рукописів мая. У ньому є таблиця, що охоплює 405 молодиків, або 46 повних циклів календаря. Ця система дозволяла передбачати появу нового або повного Місяця з точністю до одного дня. Оскільки затемнення можливі лише під час молодика чи повного Місяця, таблиця фактично слугувала прогнозом цих рідкісних явищ.

Проблема полягала в тому, що без періодичного коригування точність календаря знижувалася. Як пояснив провідний автор дослідження Джастесон, астрономи мая знали про це й періодично “перезапускали” календар за певними циклами.

“Я з’ясував, що в таблиці є дві точки, найближчі до точного вирівнювання Землі, Місяця та Сонця. Одна з них на 358 місяці, інша — на 223. Обидві відповідають відомим циклам затемнень, які ми сьогодні називаємо inex і saros”, — зазначив Джастесон в інтерв’ю IFLScience.

Ці цикли — 358 і 223 синодичні місяці відповідно — застосовувалися для “скидання” календаря, завдяки чому передбачення залишалися точними протягом кількох століть. За словами дослідників, саме завдяки цим періодам жерці могли уникати накопичення похибок, які виникали через невелику різницю між місячним і сонячним обертанням.

Аналіз таблиці, опублікований в журналі Science Advances, показав, що астрономи мая не лише враховували проміжки між фазами Місяця, а й відстежували моменти вирівнювання трьох небесних тіл — Землі, Місяця і Сонця. Ці моменти, або “вузли орбіти”, визначають, коли можливе затемнення.

Дослідники припускають, що календар, представлений у Дрезденському кодексі, був створений між 1083 і 1140 роками нашої ери. Це означає, що його розрахунки залишалися точними навіть для сучасних затемнень, зокрема тих, які нещодавно спостерігалися над Мексикою.

Нещодавно археологи виявили неушкоджений солеварний комплекс мая, що датується близько 550-800 роками н.е. та входив до мережі виробників, які забезпечували сіллю внутрішні міста. Виняткова знахідка, що стала можливою завдяки анаеробному середовищу мангрового торфу, зберегла дерев'яну архітектуру під водою, дві кухні, житлову споруду та численні артефакти, які розкрили побут стародавніх виробників солі.