ЗСУ відчувають гостру нестачу піхоти: які заходи і реформи пропонують військові

Незважаючи на розвиток безпілотних систем і автоматизованих засобів ураження, саме піхота залишається ключовим елементом, що забезпечує контроль території та успіх операцій на передовій. Про це пише екскомандир 114-ї окремої бригади територіальної оборони Богдан Яцук.

Піхота — все ще основа війни

На четвертому році повномасштабної війни безпілотні системи забезпечують до 80% уражень противника. Однак, зазначає Яцук, навіть у таких умовах піхотні підрозділи залишаються незамінними — вони утримують позиції, проводять зачистку територій, закріплюють результати артилерійських і дронових ударів.

Але тактика їхнього застосування все ж змінилася: бійці змушені уникати скупчень на відкритій місцевості через загрозу ураження дронами, що робить оборону менш щільною. У результаті противник, використовуючи артилерію і власних операторів БПЛА, отримує можливість проникати вглиб українських позицій і раптово атакувати.

Чому ніхто не хоче йти в піхоту

Головна причина дефіциту — висока смертність і відсутність відчутних переваг служби в піхоті. Порівняно з іншими підрозділами ЗСУ, піхотинці зазнають найбільших втрат, при цьому умови служби та матеріальне стимулювання залишаються на низькому рівні.

"Якщо не робити кроків, щоб збалансувати загрози та переваги, нічого не зміниться", — вважає офіцер.

Які ж заходи можуть змінити ситуацію? На думку Яцука необхідно піти на такі кроки:

Збільшення виплат. Бойові надбавки піхотинцям, які несуть службу на передових позиціях, пропонується збільшити щонайменше вдвічі — до 200 тис. грн за оборонні дії і до 300 тис. грн під час наступальних операцій. Також зберігається пропозиція про одноразову винагороду 70 тис. грн за кожні 30 діб перебування на позиції.

Система ротацій і відпусток. За кожен день служби на передовій піхотинець повинен отримувати день відпочинку. Це дасть змогу уникнути виснаження і знизити рівень вигорання особового складу.

Інтеграція нових технологій. Кожен батальйон повинен мати власні підрозділи безпілотників, РЕБ і наземних роботизованих комплексів (НРК). Це забезпечить піхоті прикриття та зменшить втрати під час штурмів.

Створення підрозділів НРК. Роботизовані комплекси здатні частково замінити живу силу в небезпечних зонах, прискорити евакуацію і підвищити виживання поранених.

Обмеження терміну перебування на передовій. Безперервна служба на позиції не повинна перевищувати 7-10 днів, інакше різко падає боєздатність.

Оцінка командирів за втратами. Показник втрат особового складу має стати критерієм ефективності командира поряд з успіхами на полі бою. Це створить стимул берегти людей.

Поліпшення оснащення. Необхідне централізоване постачання піхоти сучасними бронежилетами, шоломами, засобами РЕБ, антидроновими системами та оптикою — те, що зараз часто купують волонтери.

Інженерне укріплення. Відповідальність за фортифікацію ліній оборони має бути передана на рівень корпусів і бригад, з правом залучати приватні компанії.

Тривала підготовка бійців. Мобілізовані мають проходити навчання і злагодження не в загальних навчальних центрах, а в бойових частинах, де тактика відповідає реальній обстановці на фронті.

Яцук підсумовує, якщо не вжити системних кроків, криза з нестачею піхоти може стати одним із чинників поразки України на полі бою.

Таким чином піхота залишається "останнім рубежем" оборони, і без її достатньої кількості навіть сучасні технології не зможуть гарантувати утримання позицій.

Раніше повідомлялося, що Україні критично не вистачає особового складу для продовження війни, і навіть західна зброя не компенсує цю нестачу. Однак експерти вважають, що зараз ключову роль у війні відіграють не чисельність, а технології, мотивація та ефективна організація.