Вовки кам'яного віку перетворилися на чихуахуа: що сталося 10 тис. років тому

"Чихуахуа — це вовк, який так довго жив із людьми, що зазнав колосальних змін", — каже провідний автор дослідження Аллоуен Евін з Університету Монпельє, пише BBC.

Дослідниця зі своєю командою з'ясувала, що перетворення вовків на домашніх пухнастиків, що підтримувалося вікторіанцями за допомогою селективного розведення, насправді розпочалося понад 10 тис. років тому. У своїй роботі команда зосередилася на аналізі черепів доісторичних собак.

Учені сканували кістки доісторичних собак, які охоплювали період еволюції тривалістю 50 тис. років. На основі сканування було створено цифрові 3D-моделі кожного з досліджених черепів давніх і сучасних собак з особливостями їхніх диких родичів.

Дослідження показало, що майже 11 тис. років тому, після завершення останнього льодовикового періоду, форма черепів собак почала змінюватися. Їхні морди все ще були тонкими та схожими на вовчі, але також почали з'являтися собаки з коротшими та широкими мордами.

За словами другого провідного дослідника Карлі Амін з Ексетерського університету, до середини кам'яної доби вже існувала майже половина всього розмаїття сучасних порід собак.

"Це справді дивовижно. Відкриття ставить під сумнів уявлення про те, що вікторіанці та їхні кінологи були рушійною силою цього процесу", — каже експерт.

Саме собаки стали першими тваринами, які були одомашнені людиною. Учені мають докази того, що стародавні люди налагодили тісний контакт із сімейством псових щонайменше 30 тис. років тому. Але досі вчені точно не можуть сказати, де і чому зародився цей тісний зв'язок.

Деякі дослідники припускають, що дружба між людиною і собакою почалася випадково, коли вовки перебралися на околиці громад мисливців-збирачів у пошуках їжі. Слухняні вовки отримували більше їжі, і люди стали більше покладатися на цих тварин, які "утилізували" рештки туш і підіймали тривогу в разі наближення інших хижаків.

Доктор Амін каже, що існує низка причин, чому в кінцевому підсумку змінився зовнішній вигляд стародавніх собак. Не виключено, що стародавні люди просто віддавали більшу перевагу квадратним головам і милим, кирпатим носам у собак.

"Ймовірно, це поєднання взаємодії з людьми, адаптації до різних умов середовища, адаптації до різних типів їжі — все це сприяло кардинальним змінам у зовнішньому вигляді. Важко зрозуміти, який із цих факторів може бути найважливішим", — підсумувала дослідниця.

Нагадаємо, самець вовка пройшов 1600 км, щоб заснувати першу зграю за 100 років і дати потомство. У 2011 році вовк на прізвисько Славц пройшов неймовірну відстань через Альпи, щоб заснувати першу за століття веронську зграю. Його цуценята також стали першим задокументованим випадком схрещування вовка з Балкан з вовком з Апеннін.