"Чудово збережені" кістки черепа неандертальця здивували вчених: що вони показали

Цифровий аналіз прекрасно збережених носових кісток неандертальця спростував популярну теорію. Внутрішні кістки показали, що величезні носи цих родичів людей не були пристосовані для суворого клімату, повідомляє Live Science.

Череп належить "людині з Альтамури" - одному зі скелетів неандертальців, що найкраще збереглися. Його знайшли 1993 року під час дослідження печери Альтамура на півдні Італії. Оскільки він вкритий товстим шаром кальциту, або "печерним попкорном", альтамурську людину не витягували з печери, щоб запобігти пошкодженню кісток. Ймовірно, неандерталець помер там же, де його виявили, між 130 і 172 тисячами років тому.

У новому дослідженні вчені заявили про те, що носова порожнина альтамурської людини, яка "ідеально збереглася", унікальна у всьому палеонтологічному літописі. Ці кістки можуть дати важливу інформацію про те, чи були обличчя неандертальців адаптовані до холодного клімату.

"Загальна форма носової порожнини і носового отвору у неандертальців підпорядковується досить стійкій тенденції. Загалом, спочатку носова порожнина була великою, але під час еволюції ставала більшою, до того ж в останніх популяцій цього виду носові отвори були дуже великими", - заявив провідний автор дослідження Костантіно Бузі, палеоантрополог з Університету Перуджі.

Одна з теорій, що пояснюють великий розмір носів неандертальців, полягає в тому, що в них були такі ж великі пазухи й розвинені дихальні шляхи, які розвинулися під час адаптації до життя в холодному й сухому кліматі. Ймовірно, така будова носа сприяла тому, що повітря нагрівалося і зволожувалося до того, як потрапляло в легені.

Бузі та його колеги змогли отримати відеозображення внутрішньої частини носової порожнини черепа і вперше створили тривимірні фотограметричні моделі кісток носа альтамурської людини.

Виявилося, що внутрішні носові структури неандертальця не були унікальними і не відрізнялися від таких самих структур у сучасних людей. Хоча інша частина скелета неандертальця, мабуть, була пристосована до холоду (кінцівки у нього були коротшими, а статура — щільнішою, ніж у сучасних людей), його ніс - ні.

Тодд Рей, палеоантрополог з Університету Сассекса, який не брав участі в дослідженні, зазначив, що у дослідженого зразка відсутні дві з трьох унікальних для неандертальців особливостей. Він вважає, що це може вказувати на те, що у виду могли бути варіації.

Бузі не згоден з такою інтерпретацією, але перевірити її наразі не можна через відсутність інших зразків, які настільки ж добре збереглися.

Разом з тим, відповідь на питання про те, чому у неандертальців були такі великі носи, може бути ніяк не пов'язана з адаптацією до холодної погоди.

Раніше вчені знайшли найдавніші докази схрещування неандертальців з людьми.