Чому в СРСР паркет клали саме "ялинкою": причина, про яку ніхто не здогадується

Масове будівництво 50-60-х років мало не лише утилітарну, але й ідеологічну мету.

Ви дізнаєтесь:

Сьогодні паркет асоціюється з дорогим ремонтом і складним доглядом. Але у СРСР навіть у масових "хрущовках"підлогу викладали дерев’яними планками "ялинкою". На перший погляд це парадокс, проте тоді він мав цілком прагматичне й ідеологічне пояснення, пише OBOZ.ua.

Деревина як дешевий ресурс

Радянський Союз мав величезні лісові масиви, які активно вирубували. Деревина була доступною і часто вважалася відходом виробництва. Лісоповалом нерідко займалися в’язні, тож витрати на ресурс були мінімальними.

Відсутність якісних синтетичних покриттів

У 50–60-х роках хімічна промисловість ще не могла забезпечити ринок довговічними та безпечними матеріалами. Лінолеум виробляли у невеликих обсягах, він мав різкий запах і швидко зношувався. Керамічна плитка була дорогою й крихкою, а фарбовані дошки виглядали "по-сільському". Тому паркет залишався найкращим варіантом.

Замість художніх візерунків сталінської доби у "хрущовках" використовували прості планки, які легко виготовляли на деревообробних комбінатах. Згодом з’явився щитовий паркет - готові блоки з наклеєними плашками, що значно прискорювало укладання.

Паркет у квартирі символізував культурний рівень і якість життя. Навіть якщо житло було невеликим, наявність ванни, опалення та паркетної підлоги демонструвала "покращення" порівняно з бараками чи комуналками.

Практичність і довговічність

Паркет можна було реставрувати: циклювати й покривати новим шаром лаку до семи разів. Це робило його більш довговічним, ніж плитка чи лінолеум.

Лише у 1980-х, коли хімічна промисловість розвинулась, лінолеум став масовим покриттям. Він був простішим у догляді, але поступався паркету в естетиці.

Вам також може бути цікаво: